18 червня проводиться День гордості аутиста або Autistic Pride Day.
День гордості за досягнення людей з аутизмом, заснований за ініціативи організації Aspies For Freedom, яка об’єднує людей з синдромом Аспергера та іншими розладами аутичного спектру. Ці червневі заходи у другій декаді місяця мають традиційний щорічний характер.
Аутизм – це неврологічний розвиток, який впливає на взаємодію людини з оточуючими, спілкування і поведінку. Це спектр розладів, що означає, що симптоми і їх вираження можуть суттєво відрізнятися у різних людей. Аутизм часто проявляється в ранньому дитинстві, хоча деякі його ознаки можуть бути помітні вже у немовлят.
Люди з аутизмом можуть мати труднощі з розумінням соціальних сигналів, що може призводити до неправильного трактування комунікацій і конфліктів у стосунках. У той же час, багато з них мають спеціалізовані інтереси або здібності в певних галузях. Важливо підкреслити, що аутизм – це не хвороба, а особливість нервової системи, і багато людей з аутизмом можуть вести повноцінне життя з підтримкою та розумінням оточуючих. Суспільство сьогодні все більше усвідомлює важливість інклюзії та підтримки людей з аутизмом.
В Україні відповідно до даних електронної системи охорони здоров’я (ЕСОЗ) загалом обліковано 20 936 дітей з діагнозом “аутизм”.
На розлад аутистичного спектру (РАС) в даний час страждає 1 з 68 дітей. Хлопчики майже вп’ятеро частіше, ніж дівчатка, діагностуються з РАС.
РАС зустрічається частіше, ніж дитячий рак, діабет та СНІД разом узяті.
Педіатр не може виявити аутизм, але він може побачити перші ознаки розладу та направити дитину до психіатра.
Є опитувальник М-CHAT, який педіатр робить у віці 18 місяців.
І якщо видно, що набрана кількість балів свідчить про проблеми, то він повинен рекомендувати звернутися до іншого фахівця.
З якими труднощами стикаються українці, які мають дітей із таким діагнозом:
-Передусім далеко не всюди є реабілітаційні центри або фахівці, які можуть надати кваліфіковану допомогу. Особливо це стосується невеличких міст і селищ.
-Вартість реабілітації.
-Постійний домашній супровід – хтось із батьків залишається вдома, бо треба наглядати за дитиною.
-Проблеми соціалізації та аутизації сім’ї. Недостатньо та подекуди взагалі немає психологічної підтримки сім’ї і батьки від цього дуже страждають.
-Доступ до закладів освіти. Потрібно розвивати інклюзію в нашій країні, навіть у такі нелегкі часи, як зараз. Бо це шлях до розвитку й адаптації в суспільстві.
-Залучення до різних активностей, які допомагали б адаптуватися або навчитися заробляти гроші.
-Дорослій людині з важкими порушеннями також потрібен нагляд.
Високофункціональні аутисти та люди з синдромом Аспергера, зазвичай, знаходять собі робочі місця та створюють сім’ї. А от особам із важкими порушеннями поки що дуже важко впоратись з життєвими обставинами.
Аутизм – це не хвороба, а особливість нервової системи, і багато людей з аутизмом можуть вести повноцінне життя з підтримкою та розумінням оточуючих.