«33 вибитих вікна, уламки скла в експозиції, пошкоджені твори мистецтва і тріщини по всій будівлі. Це не зведення з фронту. Це — Кмитівський музей образотворчого мистецтва імені Йосипа Буханчука. І це — Житомирщина, мирна територія. Поки що».
2 липня 2025 року Житомирщину сколихнули два потужні вибухи поблизу села Березина. Поки офіційні особи досі мовчать про те, що саме вибухнуло з такою потужністю, щоб знести пів села, культурна спільнота України втрачає — мовчки — один зі своїх унікальних осередків.
Символ мистецтва — у руїнах
Кмитівський музей — не просто сільський заклад. Це — унікальне сховище радянського нонконформізму, музейна перлина на карті сучасної України, що на початку 2019 року вважався одним із найперспективніших артпроєктів у країні. Але сьогодні ця пам’ять — вибита з рами, порізана склом і розкидана по підлозі.
«Вся експозиція в уламках скла», — повідомила адміністрація музею.
«Тріщини вітражних вікон, вибиті двері, пошкоджені штори, які захищали експонати від світла, зруйновані підвіконня в фондосховищах».
Вибух завдав удару не лише по стінах — він скалічив культурну пам’ять, довіру і перспективу регіону.
Культура — знову крайня
Цинічно, але закономірно: як завжди, культура постраждала першою — і залишилася останньою в списку для порятунку.
Станом на 3 липня ніякої офіційної заяви від Житомирської ОДА щодо стану музею, плану відновлення чи оцінки шкоди не було оприлюднено. Натомість допис на сторінці самого музею про потребу допомоги раптово зник. Це що — цензура? Самовидалення? Байдужість?
Це злочин — не лише проти людей, а й проти національної пам’яті
Коли вибухають склади — руйнуються будинки.
Коли вибухає безвідповідальність — руйнується спадщина.
Влада, яка роками закривала очі на дивне виробництво біля Березини, допустила вибух, що пошкодив не лише житлові будинки, а й культурні інституції. І зараз так само мовчить, як і мовчала до трагедії.
Музей — це не просто «стіни й експонати». Це колективна пам’ять. І її сьогодні пробили вибуховою хвилею — буквально.
Чи буде реакція? І чи встигнемо зберегти хоч те, що залишилось?
Заклад потребує негайної допомоги. Але чи почує влада на цей раз?
Вибухи у Березині вже забрали людські життя. Не дайте, щоб вони забрали і душу культурного регіону.
Кмитівський музей — на межі зникнення. А влада — на межі повної дискредитації, якщо знову промовчить.
Ми закликаємо:
- Міністерство культури — зробити офіційну заяву
- Житомирську ОВА — оприлюднити інформацію про збитки та план дій
- Громадськість — не мовчати. Культура — теж фронт.
Не дайте затерти правду уламками скла.
Допомогти музею — означає врятувати частину нашої історії.