На Житомирщині знову спалахнув конфлікт через перехід релігійної громади до Православної церкви України. Цього разу епіцентром суперечок стало село Потіївка, де 13 вересня відбулися збори місцевих жителів та гостей громади.
Спроба «штурму храму»
За свідченнями прихожан УПЦ, після зборів представник ПЦУ Василь Шлапак закликав людей рушити до Свято-Покровського храму. Коли ж вони підійшли до церковних воріт, зачинених на замок, Шлапак, зафіксований на відео, наказав ламати паркан.
Очевидці стверджують: саме він закликав знайти монтировку та зірвати замки. Дехто з людей вагався, але під тиском врешті двері було відчинено силоміць. У храм увійшла група людей, серед яких, за словами місцевих, було чимало тих, хто не є жителями Потіївки.
«Ми тридцять років відбудовували церкву з руїн. Це пам’ятка духовності, а вони йдуть туди з монтировками. До Бога так не ходять», — емоційно відреагувала одна з прихожанок.
На місце викликали поліцію. Слідчо-оперативна група зафіксувала пошкодження та дії учасників конфлікту.
Інший бік події
Водночас існує й інша версія. Як повідомило Суспільне, збори громади проходили офіційно — під протокол, із залученням ветеранів, громадських діячів та правоохоронців.
Організаторка зборів Марія Суржик, яка сама в селі не проживає, заявила: «Ми робимо важливий юридичний крок, щоб зареєструвати релігійну громаду ПЦУ. Це потрібно для оформлення статуту, коду та подальшої передачі храму відповідно до закону».
Прихильники переходу наголошують, що прагнуть відновити єдність із ПЦУ та відірватися від Московського патріархату, який, на їхню думку, асоціюється з країною-агресором.
Втім, не всі мешканці підтримали таке рішення. Чимало вірян УПЦ заявили, що ходять у цей храм усе життя, відспівували там рідних і не розуміють, чому їхню церкву намагаються відібрати силою.
Два табори — одна громада
Таким чином, у Потіївці маємо дві позиції:
- прихильники ПЦУ вважають, що діють законно, підкріплюючи свою позицію протоколом зборів;
- прихожани УПЦ переконані, що відбулося насильницьке захоплення храму, до якого людей вели «з монтировками».
Обидві сторони посилаються на свою правоту. Але головне запитання, яке залишається після події: чому замість діалогу й правових процедур храм довелося відкривати силою?
Бо справді — до Бога з монтировками не ходять.