Субота, Жовтень 18

Навіть у страшному сні, здається, не могло таке приснитися, що цими днями пережила родина загиблого Героя Сергія Бондаря із с.Разіно Романівської громади. Молодший сержант Сергій Володимирович Бондар був командиром відділення, командиром гранатомета десантно-штурмової батареї 95-ої ОДШБ, замкомвзвода. Виконуючи бойовий обов’язок, він зник безвісти. Майже два роки рідні сподівалися, що син живий. Лише 6 лютого 2024 року було встановлено, що він поліг на полі бою ще 27 березня 2022 року поблизу Кам’янки Ізюмського району Харківської області. Його подвиг відзначений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Ще один син цієї родини Юрій воював із 2017 по 2024 рік, починаючи з АТО/ООС.

Та яким було здивування батька Володимира Михайловича Бондаря, коли на цьому тижні (15 жовтня) йому староста О. Л. Жовтун приніс повістку від Романівського ТЦК для старшого сина цієї родини – Олександра, 1988 року народження. Але він відповідно до довідки МСЕК (Житомир) під № 056489 є інвалідом першої групи (ДЦП)…

— В той день, коли староста привіз нам повістку сину-інваліду, мене вдома не було, — розповів глава родини, 60-річний пенсіонер-залізничник, колишній черговий по залізниці В.М.Бондар. – Але саму повістку староста нам не залишив, а лише озвучив, що сину необхідно з’явитись у військкомат у Романові. Ну що ж вони роблять? Невже у військкоматі не знають, що мій син-інвалід, один воював, має багато нагород, а інший – загинув? Дружина мала право підпису, але староста не дозволив їй це зробити, мовляв, має зробити це сам Олександр, але ж він навіть не ходить… Я два дні телефонував до старости, щоб забрати повістку на руки, він відразу пообіцяв мені її віддати пізніше, а потім взагалі перестав відповідати на мої телефонні дзвінки! Чому ж я без повістки сина поїду до військкомату, що я їм там скажу, — скаже, мало не плачучи Володимир Михайлович.

17 жовтня В.М.Бондар навідався до військкомату в Романів, де його добряче поганяли по кабінетам, стинаючи плечима, мовляв, ми не в курсі, чому так вийшло і хто в цьому винен взагалі. Такий закон. І все!

— Я просто хочу, щоб люди знали, чим займаються у військкоматах нині, бо ми раніше всі дані сина-інваліда надавали до цієї установи, коли йому виповнилося 18 років…

Юрист Сергій Савинський розповідає про механізм вручення повісток у сільських і міських радах, що раніше в законодавстві було відображено, що селищні та інші ради сприяють проведенню призову та веденню військового обліку, а зараз вони забезпечують цей процес.

«Очевидно, що тепер вони здійснюють більший вплив. Своєю чергою в законодавстві не прописано, що сільський голова виписує та роздає повістки. Такого не передбачено», — пояснює Савинський.

Він додає, що згідно з новим законопроєктом вручення повісток у місцевих органах самоврядування повинен відбуватися так:

ТЦК надсилають списки по територіальних громадах

органи самоврядування підтверджують чи спростовують, що в їхньому населеному пункті проживають певні особи

якщо особа живе за адресою, працівник ради з поліцейським і працівником ТЦК їдуть за вказаною адресою та вручають повістку

«Фактично це й так відбувається. Працівники сільських, селищних і міських рад будуть забезпечувати облік, щоб чітко визначити, хто з військовозобов’язаних проживає за фактичною адресою. Можливо, це трохи змінить свою форму виконання», — каже юрист.

Якщо військовозобов’язаний нещодавно переїхав до населеного пункту, він повинен протягом семи днів стати на облік у місцевому ТЦК.

Згорьовані батьки дивуються, чому сьогодні не можна просто уточнити дані про сина-інваліда в телефонному чи в старостаті, а потрібно обов’зково вкотре їх змушувати нервувати, їхати до Романова. Та й коли нарешті зникнуть отакі бюрократичні паперові форс-мажори й казуси…

Автор: Віктор ОЧЕРЕТ.

Фото надані Володимиром Бондарем.

Коментувати
Share.
Leave A Reply

Exit mobile version