У поминальну суботу в Гончаренко центрі Житомира пройшло традиційне літературне засідання, яке влучно назвали «Перехрестя теплих вітрів». Вечір модерувала письменниця Ларіса Паламарчук.
— Чому саме перехрестя? Бо сьогодні в цій залі зустрічаються різні покоління, різні долі але їх об’єднує одне — любов до щирої поезії, яка, наче теплий вітер, здатна відігріти душу, — сказала модераторка. — І розпочати знайомство з цими вітрами ми хочемо з пам’яті про особливих людей. На перехресті ми згадуємо тих, хто залишив глибокий слід у нашій культурі і серцях. Першу частину вечора присвячуємо пам’яті двох чудових авторів, яких уже не має з нами, але чиє слово залишається живим, — Людмили Лашкул та В’ячеслава Шнайдера, — продовжила Ларіса Паламарчук.
Людмила Лашкул народилася 10 лютого 1949 року і залишила по собі творчість, що торкалася найтонших струн людської душі: любові до рідної землі, пам’яті, духовності та внутрішнього світу людини. Її поезія — щира, емоційна та глибоко лірична.
Тиша... Вечір... Сніжний Лютий... Мерзне все живе і люди.
Пада сніг як втішна втома — йдуть під вечір всі додому...
Йдуть додому по морозу, заховавши в комір носа.
Йдуть додому, до вечері, де тепло тримають двері.
Йдуть туди, де їх чекає вся родинонька до чаю.
Лютий... Ніч... Холодний спокій... День по дню спливають роки...
Зимна тиша... Місяць — лютий... Надобраніч добрим людям.
Озвучила поезії Людмили Лашкул, а також поділилась спогадами про подругу Тетяна Воронова, організаторка Всеукраїнського фестивалю авторської пісні «Мі-Сі-Соль».
Далі на перехресті вечора зазвучав вітер тонкого житомирського гумору, затишної іронії та глибокої прози, бо присутні згадали В’ячеслава Шнайдера. Людини дивовижного таланту, яка вміла бачити в буденних житомирських реаліях справжній всесвіт, оживляти історію нашого міста й розфарбовувати її неймовірними барвами. Друзі пригадали внесок Шнайдера як прозаїка, драматурга, перекладача. Говорили про те, як він любив Житомир, з яким теплом і легким смутком описував людей, Полісся та міські легенди.
Ларіса Паламарчук зачитала поезію В’ячеслава Шнайдера з Альманаху Всеукраїнського літературного фестивалю «Шодуарівська альтанка». Пропонуємо уривок:
...Життя неначе божевільний сон.
Я сон цей трактувати не навчився.
При владі той, хто сотий вкрав мільйон.
Той під судом, хто й хліба не наївся...
Таланту світить лиш аукціон.
Лише дебіл в професори пробився.
Усе це знав ще Франсуа Війон —
Світ з тих часів ніскільки не змінився...
Також присутні написали спільний вірш вечора, Тетяна Воронова заспівала пісню на слова Володимира Сосюри та зробила короткий анонс культурних подій червня. Просвітянка Людмила Заліщук розповіла присутнім про діяльність Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім.Тараса Шевченка.
