«Зажинки» — свято першого снопа і вдячності землі зібрало закоханих у народні звичаї і традиції в Культурно-мистецькому центрі «Поліська хата», під час традиційного етнофестивалю «Житичі». Гостинно зустрічала гостей з різних куточків Житомирщини господиня садиби, художниця Інна Величко зі своєю небайдужою творчою командою з «Обласної молодіжної творчої спілки художників та мистецтвознавців». Розпочала Інна Аркадіївна з історії хати та створення на її основі прекрасного осередку сільського зеленого туризму, який нині добре відомий по всій Україні.
— Власник хатинки Василь Петрович Романюк, коли дізнався про наші плани, то подарував цю хатинку. Ми відродили її такою, як сто років назад, коли в ній жили його предки. Взагалі цій хатині приблизно 130 років і вона називається «довга хата», коли під одним дахом знаходилося: житлова кімната, сіни, комора і хлів. Хата перекрита соломою, а на Житомирщині це жито, термін її придатності десь 25 років. Жито українці постійно сіяли, жали і ремонтували хату, тому вона покрита нерівномірно. Саме завдяки стрісі, з’явився наш етнофестиваль, як свято свідомої праці, — каже Інна Величко. Продовжуючи екскурсію, запрошує до хати, де показує фото Євдокії та Петра Романюків. — Уявіть, що в цій хаті проживало 10 чоловік! Нині це не музей, не готель і не кафе. Це садиба зеленого туризму, де ми живемо, працюємо і гостей зустрічаємо. Все що є в будиночку — подарунки як місцевих жителів, так і відвідувачів нашої садиби. До нас приїздять на сватання, весілля, корпоративи, шкільні групи на екскурсії. Наша остання успішна інтерактивна програма «В гості до Кайдашів», де я граю роль Кайдашихи, а гості разом з нашими акторами долучаються до життя української родини в селі, — завершила господиня.
Етнофестиваль «Житичі» виник завдяки потребі перестеляти стріху. Під час його відтворюються лише деякі елементи і пісні жниварського періоду, які ще збереглися в народній пам’яті. Їх оберігає і передає молодому поколінню Ангеліна Нестерова, керівниця зразкового фольклорного гурту «Джерельце».
— Знаємо колядки, щедрівки, веснянки, але є ще цілий пласт пісень таких як великодні веснянки, троїцькі пісні, русальні. Купальські знаємо, бо вони були не дуже заборонені, бо дозволяли проводити «Свято молоді». Коли доходимо до жнив, то говоримо про пісні зажинкові, жниварські та обжинкові. Пісні супроводжували обряди, їх співали йдучи на поле. Все було поєднано: музика, слово і дія, бо в давнину кожна пісня була обрядова і супроводжувала життя людини. Зараз ми живемо в інший час і це все втрачається, не має потреби всім вміти жати жито чи косити. Але коли ми приїжджаємо у Городське, то ми відтворюємо елементи хліборобської культури, знайомимо з цим інших. І я закликаю вас шанувати ці звичаї, бо ми їх втрачаємо, — каже Ангеліна Нестерова.
Учасники «Джерельця» заспівали низку обрядових пісень жниварського циклу, а також разом із Інною Величко взялися за серпи на полі. Перед тим, як почати жнива, за старовинним звичаєм на краю поля господарі поклали хліб, зрізані колоски, звернулися до вищих сил з молитвою на гарний врожай.
Жали серпами, крутили перевесла, складали снопи в копиці, співали та, за сучасним звичаєм, робили селфі з груповими фото.
Продовжили жниварське свято гарним концертом, підготовленим як професійними виконавцями так і талановитою молоддю. Хлопці вправлялися з шаблями, закликали тулумбасами перемогу України, грали на бандурах, сопілках, саксофоні та гітарі, а старожили села радували своєю літературною творчістю. Жінки теж не пасли задніх, співали, танцювали і навіть билися кропивою за грушу! Останнє викликало шквал сміху та оплесків, адже Інна Величко з однодумицями неймовірно талановито відтворили фрагмент з твору Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».
Народне гуляння продовжилось танцями молоді, охочі могли посмакувати кулешем і мандриками, любителі декоративно-прикладного мистецтва обирали подарунки на згадку, а дітям пропонували книжки на краєзнавчу тематику. Поціновувачі живопису милувалися виставкою картин «Під стріхою» народного художника України Юрія Камишного.
Додамо, що етнофестиваль «Житичі» пройшов за підтримки управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту ЖОВА.
