У Житомирі знову настало літо. А разом із ним — і традиційний сезон виживання у громадському транспорті. Поки на вулиці температура наближається до +40 градусів, у салонах окремих маршруток вона, схоже, встановлює нові рекорди.
Черговий приклад — маршрут №58. Пасажири скаржаться: кондиціонера немає або він не працює. І це далеко не поодинокий випадок. Багато автобусів, які свого часу закуповувалися з кондиціонерами, сьогодні або експлуатують із вимкненими системами охолодження, або вони давно перестали працювати.
Втім, навіщо витрачати пальне чи кошти на комфорт людей? Значно простіше вкотре говорити про економічні труднощі, підвищувати вартість проїзду та скорочувати кількість транспорту на маршрутах.
У результаті житомиряни годинами чекають автобуси, які за графіком повинні курсувати кожні 10–15 хвилин, а коли транспорт нарешті приїжджає — опиняються у переповненому салоні, де спека перетворює звичайну поїздку на справжнє випробування.
Особливо цікаво звучать розмови про контроль перевізників. Адже саме орган місцевого самоврядування має контролювати виконання умов договорів, зокрема й якість перевезень. Але складається враження, що перевіряти комфорт пасажирів нікому й ніколи.
І виникає закономірне запитання: коли востаннє чиновники, які ухвалюють рішення щодо транспорту, самі їхали переповненою маршруткою у сорокаградусну спеку?
Кажуть, хочеш зрозуміти проблему — подивись на неї очима людей. Можливо, варто хоча б один день залишити службові автомобілі на парковці біля міської ради й проїхатися громадським транспортом у години пік. Після такої поїздки питання кондиціонерів, інтервалів руху та переповнених салонів, ймовірно, перестали б бути лише цифрами у звітах.
Бо поки одні житомиряни буквально задихаються у маршрутках, інші, схоже, навіть не помічають, що громадський транспорт у місті дедалі більше нагадує пересувну сауну за тарифом європейського рівня сервісу.
