Щороку 2 лютого настає веселе свято – День бабака. Ця традиція походить зі Сполучених Штатів Америки та Канади і є одним з найдивніших звичаїв у світі. Люди збираються разом, щоб спостерігати за бабаком, який виходить зі своєї домівки. Всім цікаво знати – чи побачить великий пухнастий гризун свою тінь, бо на основі цього факту начебто можна спрогнозувати погоду.
Попри те, що особливо довіряти прогнозу такого «синоптика» не варто, це кумедне свято має свою історію. Цікаво, що від самого початку бабаки не мали до неї жодного стосунку.
Вогняне свято кельтів
Ще в дохристиянські часи 2 лютого старовинні кельти святкували Імболк. Ця подія приурочувалася до моменту проходження Сонцем четвертої частини свого щорічного циклу, коли світило знаходилося рівно посередині між точками зимового сонцевороту та весняного рівнодення. Імболк був вогняним святом — люди запалювали смолоскипи та свічки, живий вогонь яких мав вказувати шлях майбутній весні. Також, саме цього дня за прикметами передбачали зміни в погоді.
В зв’язку з розповсюдженням християнства релігійна суть і назва Імболку змінилися, але народні традиції святкування залишились. 2 лютого, на 40-й день після Різдва Христового, стали відзначати Стрітення. Назва свята пішла від слова «зустріти» – в цей день Марія з Йосифом принесли маленького Ісуса до храму в Єрусалимі, де зустрілися зі старцем-праведником Симеоном. Святий Дух сповістив Симеона про цю зустріч за багато років до самої події.
Натомість, в народній інтерпретації на Стрітення теж відбувається зустріч, але зустрічаються два сезони — зима й літо. Так як і у випадку з давніми кельтами, від наших предків-слов’ян збереглася традиція в цей день запалювати живий вогонь. Християнство перетворило цей звичай на традицію освячувати в церкві свічки, що вважаються оберегами від усіляких бід.
Також 2 лютого уважно спостерігали за погодою – численні прикмети дозволяли робити досить точні прогнози. Зокрема, ясний сонячний день обіцяв багатий врожай, а похмура й волога погода – навпаки, недорід.
Розбуди їжачка
Що ж до провіщення погоди з допомогою тварин – це дуже давня традиція. Ще в Давньому Римі 2 лютого будили від зимової сплячки їжачка і за його поведінкою прогнозували, яким буде прихід весни. Звичай зберігся у західноєвропейських народів, зокрема, у німців.
Саме німці-переселенці, що оселилися в 1700-х роках у штаті Пенсильванія, привезли з собою звичай будити їжака, щоб дізнатися про зміни в погоді. Щоправда, їжаків у тих краях бракувало, зате жили бабаки, які зиму теж проводять у сплячці.
Пенсильванський бабак
Бабаки – родичі білок, ховрахів та бурундуків. Всі ці гризуни належать до родини вивіркових. Харчуються бабаки в основному рослинною їжею – корінням, травою, ягодами, хоча не відмовляються й від комах та черв’яків. Розповсюджений у США та Канаді вид бабаків – Marmota monax. На відміну від більшості інших видів, ці бабаки не надто соціальні тварини й зазвичай живуть на самоті.
Тож бабаку надали почесну роль провісника погоди саме в Пенсильванії, про що є документальне свідчення, датоване 4 лютого 1841 року, яке зберігається в Пенсильванському коледжі. В ньому вперше описується подія, що відбулася на два дні раніше – пробудження бабака та його прогноз.
Офіційною датою виникнення Дня бабака вважається 2 лютого 1886 року. Тоді в місцевій газеті Панксатоні, міста в штаті Пенсильванія, було розміщено новину про те, що в День бабака звір не побачив своєї тіні. Панксатонського бабака назвали Великим Філом, і відтоді всі його місцеві наступники мають таке саме ім’я.
Вже наступного року в Панксатоні було створено Клуб бабака та облаштовано Gobbler’s Knob – мальовничу територію на лісистому схилі, де збиралися всі охочі подивитися на Філа, який робить свій прогноз. Відтоді свято стало популярним, а жителі США та Канади щороку з нетерпінням чекають пробудження бабаків, щоб визначитися, чи довго ще доведеться мерзнути.
Іноді бабак прокидається сам, але зазвичай його доводиться будити. Якщо сонце світить яскраво – бабак бачить свою тінь, лякається й знову ховається у хатинку. Це означає, що в найближчі шість тижнів слід очікувати зимових холодів. Якщо похмуро й тіні немає, тварина залишається прогулятися надворі – отже, не за горами весняне тепло.
«День бабака»
Після виходу в прокат відомого фільму «День бабака» кількість людей, що приїжджають у Панксатоні 2 лютого, стрімко збільшилася. В 1997 році в гості до Великого Філа приїхали 35 тисяч туристів, що в п’ять разів перевищувало кількість місцевих жителів. На жаль, фільм знімали не в Панксатоні, але постановники постаралися якнайточніше відтворити впізнавані місця й традиції події. Бабаку на час зйомок облаштували комфортне житло з обігрівом, щоб «актор» часом не заснув.
В США та Канаді проживає ще кілька відомих бабаків-синоптиків, але Панксатонський Великий Філ є найпопулярнішим бабаком у світі. Він мешкає в зручному будиночку з системою клімат-контролю та навіть має свій сайт в інтернеті.
Інформація з сайту «DayToday. А що сьогодні?»
