Фредді Мерк’юрі, Ентоні Перкінс, Офра Хаза, Айзек Азімов – цей список насправді на багато порядків довший, і більшість людей у ньому не такі знамениті. У третю неділю травня відзначається Міжнародний день пам’яті тих, хто помер від СНІДу. В цей день активісти по всьому світу не тільки вшановують пам’ять померлих, а й говорять про життя. Адже сьогодні із ВІЛ можна жити.
Україна посідає одне з перших місць серед країн європейського регіону за кількістю ВІЛ-позитивних, залишаючись країною з високим поширенням ВІЛ-інфекції. Проте кожна третя ВІЛ-позитивна людина або не знає свій ВІЛ-статус, або залишається поза межами медичного нагляду й відповідно не отримує лікування.
Нагадаємо, що активний спалах інфекції відбувся на початку 80-х років ХХ ст. в США, але подальші дослідження показали, що перші випадки хвороби траплялися в Африці ще в 50-х роках ХХ століття і звідти поширились по всьому світу.
ВІЛ-інфекція має декілька стадій розвитку — від безсимптомної, коли людина практично не помічає жодних ознак інфікування, до термінальної — коли захворювання вже не підлягає контролю.
Ранні стадії ВІЛ-інфекції наразі піддаються пожиттєвій підтримувальній терапії. Термінальна стадія інфекції має назву СНІД або синдром набутого імунодефіциту.
Періодичне тестування на ВІЛ є однією з форм профілактики розвитку СНІД, адже у багатьох випадках хворобу помічають саме на останньому етапі, коли допомогти людині вже дуже важко.
Методи тестування на ВІЛ пройшли цілу еволюцію та змінили кілька поколінь. Сучасні тести мають високу специфічність і чутливість у межах 98-99,9 %, але навіть їх потрібно пройти кілька разів, щоб остаточно поставити діагноз.
Попри виклики нинішнього часу, сьогодні тестування та лікування ВІЛ, профілактика та сервіси є доступними в Україні. Аналіз на ВІЛ рекомендовано здавати 1-2 рази на рік усім людям, які живуть статевим життям.
Пройдіть тестування на ВІЛ-інфекцію, якщо ви:
- мали статеві стосунки без презерватива;
- часто змінюєте статевих партнерів;
- користувались голкою від шприца, яку вже хтось використовував до вас;
- мали контакт з біологічними рідинами (кров, сперма, виділення зі статевих органів, слина з домішками крові, спинномозкова, амніотична, синовіальна, перикардіальна, плевральна рідини) іншої людини, наприклад при аваріях, травмуваннях, зокрема, під час виконання професійних обов’язків, при нещасних випадках чи гендерному насиллі;
- мали операцію із пересадки органів або маніпуляції із вливанням донорської крові.
Пам’ятайте, що тільки від нас самих залежить наше майбутнє і майбутнє наших дітей!