Простір тиші та па’мяті на вшанування випускників навчального закладу, які загинули в сучасній російсько-українській війні, відкриють 15 квітня у Житомирському музичному фаховому коледжі імені Віктора Косенка.
Цей простір щоденно нагадуватиме про героїв, які змінили свою творчу, наукову, викладацьку діяльність на поле бою та віддали життя заради мирного неба та майбутнього своєї країни. Нині простір присвячений чотирьом митцям:
Василь Кухарський (позивний «Актор»), актор театру та кіно, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня (посмертно). Василь з перших днів війни воював у складі 1-го стрілецького батальйону 67-ї окремої механізованої бригади Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Внаслідок важкого поранення його життя обірвалося 7 грудня 2023 року.
Іван Кузьмінський (позивний «Доцент»), працював викладачем коледжу та доцентом кафедри старовинної музики НМАУ ім. П.І. Чайковського, читав лекції по всій Україні. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Воював з перших днів війни у складі 2-го механізованого батальйону 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Загинув на полі бую на Луганщині 17 травня 2023 року.
Микола Поляновський (позивний «Маестро»), засновник Міжнародного фестивалю інструментальної музики «Сонячні кларнети» у Житомирі, викладач коледжу. Сержант – командир 1-го відділення кулеметного взводу 1 механізованого батальйону військової частини А4941, старший сержант. Зник безвісти в районі населеного пункту Вовче, Покровського району, Донецької області. 6 грудня 2024 року надійшла звістка про його загибель.
Михайло Гаврилюк (позивний «Музикант»), піаніст, працював звукорежисером. Нагороджений медаллю «Честь. Слава. Держава» (2024 р.) та орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Доброволець, піхотинець 3-го батальйону «Свобода» Бригади наступу НГУ «Рубіж» загинув біля населеного пункту Спірне в Донецькій області 23 липня 2024 року.
В рамках відкриття Простору в навчальному закладі проведуть вечір пам’яті одного з героїв – Михайла Гаврилюка. В інтерв’ю, яке Михайло дав незадовго до своєї загибелі, він сказав: «Страшно всім померти, це природно для людини, але ніхто з цієї планети не піде живим. Це факт. Всі рано чи пізно помруть. Головне — яке ти життя проживеш».
Михайло був тим, кого називають «вундеркінд», саме так про нього писали у пресі. Хлопчик, якого замість мами ростила бабуся, вперше вийшов на сцену п’ятирічним учнем-вихованцем дитячого садка прогімназії. Вже тоді він мав феноменальну пам’ять, абсолютний слух, артистичну харизму. У Михайла був талант читця, актора, музиканта. Він пам’ятав сотні поезій, які читав на багатьох літературних вечорах, концертах, святах.
Життєвим вибором Михайла та його професією стала музика. З шестирічного віку він займався на фортепіано у студії при музичному училищі. Навчальний заклад став його справжньою Аlma mater. Завдяки таланту та праці Михайло став лауреатом багатьох конкурсів, двічі перемагав у конкурсі юних піаністів імені Святослава Ріхтера на батьківщині музиканта в Житомирі. В своєму рідному місті Михайло Гаврилюк дав сім великих сольних концертів, виступаючи в різних амплуа. Він був справжнім майстром художнього слова, читав прозу, гумор, драму. Був переможцем конкурсу гумору і сатири ім. А.Сови, «Нові імена України», «Таланти твої, Україно», «Вишневі усмішки», «Золотий лелека».
Як професійний музикант виступав із симфонічним оркестром Житомирського музичного коледжу (тоді – училища), виступав на сценах багатьох українських міст, у столичному палаці Україна , в Національній філармонії України. Десятки разів його вітала публіка Житомирського обласного театру, обласної філармонії, багато виступав в інших концертних залах області, на вечорах обласної спілки письменників, давав концерти в освітніх закладах, лікарнях, бібліотеках, музеях, державних установах. Про його здобутки писали в газетах та журналах.
Після закінчення коледжу у Житомирі музикант продовжив навчання в Київській академії музики імені Р.Глієра. 12 років працював звукорежисером.
Коли почалось повномасштабне вторгнення, третього квітня 2022 року Михайло добровільно став на захист своєї країни. У червні 2024 року отримав поранення, його прооперували, але лікарям не вдалося вилучити усі осколки і хлопцеві пропонували зробити ще одну операцію. Попри це він вирішив повернутись на фронт, до побратимів по зброї. 23 липня 2024 року Михайло героїчно загинув при виконанні бойового завдання на Донеччині.
Відкриття Простору тиші та пам’яті та вечір пам’яті Михайла Гаврилюка розпочнуться о 15.30 в приміщенні Житомирського музичного фахового коледжу ім. В.Косенка, вул.. В. Косенка, 28.