З цієї нагоди в приміщенні магістрату розмістили різноманітні локації. Серед них – експозиції краєзнавчого музею, Народного музею імені Святослава Ріхтера, музею десантно-штурмових військ, Національного музею космонавтики імені С. П. Корольова, АТ «Житомирський маслозавод», АТ «Житомирські ласощі», скульптора Василя Фещенка, інформативний куточок краєзнавця Георгія Мокрицького, письменника Василя Земляка та живописця Миколи Максименка, художній простір Житомирської обласної організації Національної спілки художників України, художньої школи імені Віктора Шкуринського, художниць Анастасії Лісовської та Тетяни Лаврінець, сувенірна крамниця Дому української культури, національно-патріотичний проєкт «Духовні символи України» від БФ «Надія Є», локації ГО «Центр хореографічного мистецтва імені Наталії Скорульської» й школи балету «Аванте», «Архітектурна історія Маріуполя: від минулого до майбутнього» та локація Державного архіву Житомирської області.
Були відзначені почесні громадяни нашого міста.
«Житомир – місто жита та місто миру. Тільки в назві є все те, що нас об’єднує. Сьогодні ми занурюємося в історію нашого міста, в його сьогодення та майбутнє, адже Житомир – місто, яке об’єднує багатовікову історію. Всі локації тут – про патріотизм, про наше минуле. Варто пам’ятати про нього, бо ті, хто не мають минулого, не мають і майбутнього. Наші люди, пересічні житомиряни, сьогодні своїми талантами, своєю творчою працею вносять свій вклад і роблять наше місто кращим. Саме вони пишуть історію нашого міста. Мирного неба, світанків та вечорів й невпинного руху вперед Житомиру!» – секретар міської ради Галина Шиманська.
За її словами, місце проведення заходу обрали не випадково. «Серце нашого міста – на Замковій горі, на вулиці Кафедральній. Щоб люди знали про цей магістрат, варто звернути на нього увагу. На те, що тут, в центрі міста, є та будуть такі локації».
Вадим Ісаков – керівник центру підтримки переселенців «Я Маріуполь».
«Наш центр займається підтримкою людей, які завітали до Житомира – тимчасово або назавжди. Ми повинні адаптувати людей, адже не всі з них мали навіть речі для побуту. Маріуполь – дуже велике місто, де проживало багато фахівців, де розвинена промисловість. Місто, яке розвивало економіку України. Наразі центр шукає можливості для інтеграції переселенців з цього міста – звертаємося до підприємств чи фізичних осіб, які могли б нам допомогти. Коли люди відчувають, що вони тут комусь потрібні, – вони справді відкриваються», – говорить Вадим Ісаков.
Сьогодні він представляє виставку-лабіринт «Архітектурна історія Маріуполя: від минулого до майбутнього». Вона є частиною проєкту «Лабіринти незламних міст», який вперше було відкрито у Львові. Згодом виставкова історія була показана в Українському домі у м. Варшаві. Візуальна складова виставки покликана створити простір-рефлексію для осмислення впливу часу та подій на архітектоніку українських міст, налагодити професійну взаємодію між представниками громадських, культурних та дослідницьких організацій, систематизувати історичні знання та концептуальні напрацювання, які будуть корисними у процесі реалізації нових культурних практик. Експозиція побудована як мистецький лабіринт, який супроводжують тематичні панельні дискусії та діалогові платформи.
Культурна кураторка проєктів, які присвячені Маріуполю, Алевтина Швецова каже: «Ми представляємо архітектурну історію Маріуполя. Виставка створена для підтримки громад, які перебувають зараз у вигнанні. Житомир дуже тепло прийняв переселенців та переселенок з міста Марії. Центр працює майже місяць, і зараз ми маємо змогу розповідати тут про події російсько-української війни, а цим культурним заходом висловити подяку житомирянам за теплий прийом».
Роман Масляков збирає колекцію шевронів військових. Колись військовий подарував йому шеврон, який хлопець, на жаль, згубив. Його мама Тетяна Маслякова записала відео, мовляв, хто знайде шеврон – прохання написати у коментарях.
«Шеврон так і не знайшовся, але військові почали мені писати, що подарують свої. Так я і почав збирати свою колекцію».
На локації також представлені й інші подарунки – турнікет, щоб перев’язувати руку у разі кровотечі, гільзи, карабіни, сухі пайки…
«Це – кришечка від ракети, яка виштовхується після зльоту. На цій ракеті військовий написав від мене послання – «За зруйноване дитинство». Тут – ящик, в якій складають кулі. Його прислав військовий з позивним Ластівка. Коли він був з побратимами в оточенні, собака, яку згодам назвали Жужею, почала приносити їм їжу. Вона ділилася з усіма військовими. Ластівка та його друзі також прислали свої шеврони», – згадує Роман.
До 28 вересня діятимуть:
локації у приміщенні магістрату – з середи до неділі з 11:40 до 19:00;
лекторії від історикознавців та представників локацій магістрату – з середи до суботи 13:00 до 17:00.
