На Житомирщині триває реалізація проєкту «Підтримка жінок – лідерок у ТГ Житомирської області». Він спрямований на розвиток лідерських навичок, творчості та взаємодії у громадах. Втілюється у життя
ГО «ЖОГОЛІ «Молодь. Жінка. Сім’я.» за підтримки Українського жіночого фонду. Однією з локацій організаторки обрали табір «Надія» від Карітас-Спес за Житомиром. Він розрахований на людей з інвалідністю, а мальовнича природа сприяє оздоровленню та додає настрою.
У рамках проєкту пройшли майстер-класи з холодного батику, декупажу свічок та пляшок, желе, створенні ляльки-кофеюшки. Лідерки займались вправами з ментаніуму та психологічними тренінгами, які проводили психологині з КЗ «Другий інклюзивно-ресурсний центр» ЖМР.
Розповідає Людмила Клименко, перекладачка жестової мови.
— Як сурдоперекладачка я була з жінками на психологічних зустрічах. Для мене важливо правильно подати почуте, щоб дівчата зробили запропоновані речі та розкрилися у колективі. Коли приїхали вперше, вони казали, що не зможуть відкритися. Я їх запевнила, що допоможу. Завдяки тому, що ми були згуртовані, слабочуючі стали розкутішими, більше спілкувалися, почали краще працювати у команді. Чуючі та глухі разом. Вони почали довіряти, посміхатись і навіть 20-30 хвилин говорили! Це означає, що бар’єрності не було абсолютно. Глухі учасниці почали деякі свої слова, речення, думки, відчуття передавати вголос. Треба було бачити очі тих колежанок-дівчат, хто працював разом з нами в групі! Вони говорили мені: «Людмила, то вони ж можуть спілкуватись»! Звичайно, глухі відкриваються, якщо їм комфортно, психологічно легко, вони довіряють людям, то перестають соромитися, що не чують чи щось неправильно сказали. Я посприяла, щоб вони змогли заговорити очима, тілом, почали довіряти собі та людям. Вони влилися в колектив, у спілкування.
Тому я не відчувала себе перекладачкою жестової мови, а була на рівні з ними, просто спілкувалась. Слабочуючі завжди обговорювали отриманий досвід, їм було цікаво і вони дякували, що побули в команді, де змогли відчути себе на рівні з усіма. Мої колежанки по УТОГ чекають, що цей тренінг буде ще.
Окремо хочу подякувати психологиням, які з нами працювали. Вони дуже добре розуміють, що людина має сприйняти, обдумати, зрозуміти чому і що від них потрібно. Знали, що учасниці тренінгів мають осмислити інформацію і прохання, якщо виникали питання, я могла паралельно перепитати, або попросити почекати хвилину-дві. Це — комфортно і дякуючи тому, що психолог все розуміє, учасницям було цікаво з кожною хвилиною все більше. І я не відчувала себе, як за роботою, що йдуть дві-три години моєї праці. Тобто, якщо монотонний переклад триває 30-40 хвилин, для людини-перекладача це складно. А тут наш час вийшов, а ми далі продовжували працювати.
Чи я змогла розкритися під час тренінгів? Звичайно. Почнемо з того, що на початку війни було дуже складно, а надалі ще складніше, бо ми не знаємо, що нас чекає. У мене син на фронті, тому мені було морально легше в колективі з психологом. Я отримала на цей час підтримку команди, почула психологічні поради. Після цього, повертаючись додому, відчувала себе краще. Це дуже добре.
Як сурдоперекладачка я беру участь у різних заходах. Мене організаторки здивували майстер-класом з холодного батику. Дівчатам з УТОГ теж сподобалося і дуже зацікавило. Вони занурились у процес, їх не треба було відволікати. Запитували тільки тоді, коли у них виникала потреба. Самі обирали кольори та придумували свій малюнок, як вони говорили: «Що ближче і тепліше до душі». Таке заняття було вперше, ми навіть не знали, що можна малювати на батику. Учасниці раділи, як маленькі діти, ми працювали коли стемніло і було за 20.00. Панувала суцільна тиша. Хочу сказати, якщо йшли вироби великого розміру, то кожне віконечко потрібно було розмалювати і не було однакових: десь світліше, десь темніше, десь більше, десь менше. Це треба було бачити, як воно було їм цікаво! Навчала цьому волонтерка Ірина Туровська. Коли наші дівчата приїхали на роботу в УТОГ, розповіли і показали красу, то інші нечуючі одразу почали проситися на такий майстер-клас.
Я розписувала батик вперше. Взяла великий шматочок, щоб навчитися і гарно попрацювати. Так як я осіння дівчинка, то дуже люблю жовтенькі та помаранчеві листочки на фоні блакитного неба, подобаються зеленуваті кольори. Коли остаточно намалювала свій малюнок на батику і взяла його в руки, то згадала, що моя мама носила дуже схожий шалик. Мені було вдвічі, а то і втричі приємніше, бо я створила те, що подобалось мені та мамі. Пам’ятаю його на ній, він зберігся вдома, я не полінувалась і знайшла шалик з мого дитинства. Він дуже схожий з моїм, тільки трошки темніший у тонах. Я просто забула, а потім підсвідомість мені витягнула малюнок, я його намалювала, розмалювала і згадала маму.
Я така людина, що люблю не тільки собі, а й людям зробити приємне, допомогти. Сподобалося робити декупаж новорічних свічок, коли потрібно підібрати в колір свічки прикраси. Я побачила техніку, оцінила кропітку роботу, ми довго сиділи біля них. Після майстер-класу принесла колегам в УТОГ прекрасні подарунки на свята. Звичайно, вони почали просити провести таку зустріч з ними. Тому є бажання написати грант і його виграти! — розповіла Людмила Клименко.
Додамо, що у планах організаторів провести тімбілдінг — єднання команди. Розповідає Неля Ковалюк, голова ГО «ЖОГОЛІ «Молодь. Жінка. Сім’я.»: «Нам дозволили провести елементи з цього єднання. Ми продумали реабілітаційні заходи. Ви бачите, що частина жінок пішла на відновлювальний масаж м’яких частин тіла, які найбільше турбують. Його робить наша Вікторія Шевчук, спочатку я сама спробувала, як вона масажує. Справа в тому, що нашим людям класичний масаж не підходить, бо потрібно враховувати старі травми, які потребують іншого підходу. Вікторія відчуває ці речі та знає, як потрібно зробити, бо їй розповіли про проблему. Вона з нами досить давно, не кожен розкаже звичайному масажисту те, що може сказати їй. Повторюсь, у нас травми, яким дуже багато років і не завжди це виглядає естетично. Також важливим є і моральний аспект, щоб ти міг вільно прийти до лікаря-масажиста і не будеш комплексувати, що у тебе щось десь не так. І тому ми просимо Вікторію, вона зголосилася, ми задоволені. За ці три дні я думаю десь п’ять учасниць пройде масаж, інші поспостерігають, у когось високий тиск і масаж не рекомендується. Ризики нам не потрібні. Вікторія теж матиме відпочинок. Ми працюємо так, щоб отримати задоволення. В планах запросити лікарку-косметологиню».
За задумом організаторів, жінки-лідерки під час проєкту отримають нові знання, відпочинуть і з новими силами повернуться до роботи у своїх організаціях на місцях.
