З нагоди дня народження Михайла Сича (26.01.1941—21.05.2012), відомого в області поета, журналіста, художника, у залі ліцею села Троковичі зібралися його земляки, друзі, шанувальники.
Чому саме Троковичі? Михайло Сич народився у цьому населеному пункті у простій селянській сім’ї. Зі срібною медаллю закінчив Троковицьку середню школу, з відзнакою — факультет української філології Житомирського педінституту ім. І. Франка (тепер ЖДУ ім. І. Франка). Відтоді жив і працював у Житомирі, не пориваючи зв’язків із рідним селом. Головним і багаторічним місцем його роботи була редакція обласної газети «Радянська Житомирщина» (згодом – «Житомирщина», зараз ліквідована). Там він працював і журналістом, і відповідальним секретарем. Але любов до рідного села, до людей і природи спонукала Михайла Семеновича ще й писати вірші. Багато віршів він присвятив своїм односельчанам. В поєднанні людської душі з природою поет бачив істину життя:
Як часто ми не відаємо друзів
І ворогів не знаєш до пори,
А тут, у лісовому виднокрузі
На ім’я кличуть кленів явори…
писав поет у збірці «Крила Ікара».
Перша збірка Михайла Сича «Березовий вечір» вийшла в Києві у 1968 році, коли поетові було лише 27 літ. Далі йшли інші збірки: «Вербове полум’я», «Весняне багаття», всього 14 збірок. Він писав про весь світ, який бачив. Побував у Болгарії — писав про Болгарію, а також про Кавказ, південь України, занурював у глибину Київської Русі.
У 1976 році його прийняли в члени Спілки письменників України. Вірші поета перекладали болгарською, адигейською та багатьма іншими мовами. А ще наш земляк, композитор Олександр Стецюк, поклав деякі поезії Михайла Сича на музику, їх співали відомі артисти.
У 1989 році Михайла Сича введено до “Літературної енциклопедії України”, як одного з кращих поетів-сучасників.
Відпочинок від напруженої праці Михайло Сич бачив у написанні картин. Він малював дерево, квіти, батьківську хату, озера та ліси. Був скромним — жодної своєї художньої виставки не зробив. Усі картини дарував друзям та рідній школі. Ними й змогли помилуватися учасники зібрання, під час вечора-пам’яті.
Заслужена працівниця культури України Галина Ямчинська представила присутнім свої витинанки. Співачка та громадська діячка Олена Васянович заспівала пісні на вірші Михайла Сича. Просвітянин, заслужений майстер народної творчості Валерій Березівський грав на сопілці. Спогадами про спільну роботу в редакції газети з Михайлом Сичем поділилася заслужена журналістка України Людмила Натикач. Згадували поета і читали його вірші Людмила Концевич, дружина Євгена Концевича, бібліотекарі Наталія Куліш і Віктор Мельниченко, земляки поета. Вела зустріч Лідія Василець, літературознавиця, педагогиня, громадська діячка.
Заслужена журналістка України Людмила Натикач, фото з соціальних мереж.
