Повномасштабне вторгнення нарешті підштовхнуло українців більше цікавитися власною історією і культурою. В Житомирі живе жінка, яка десятиліттями кохається в українських звичаях і традиціях, несе їх красу юні, прищеплює любов вже дорослим, проводячи майстер-класи і тематичні зустрічі. Наприклад, розповідає про події Голодоморів, пропонуючи «посмакувати» каракориками. Давайте познайомимося ближче з Анною Івченко, просвітянкою, директоркою інтерактивного музею «Мистецьке Полісся», який функціонує в Поліському національному університеті при кафедрі туризму, як музей-лабораторія. Нашу розмову Анна Михайлівна розпочала з фрази: «Я збирала цей музей все своє життя».
— Пані Анно, коли створено музей-лабораторію та які експонати представлено?
Інтерактивний музей «Мистецьке Полісся» створено в жовтні 2022 року в приміщенні Поліського національного університету. Основними гостями є студенти і школярі, а також ті, хто цікавиться народними традиціями, обрядовістю, побутом поліського селянина. Музей інтерактивний — відвідувачі беруть до рук експонати, пробують їх на функціонал, фотографуються. Я розповідаю про предмети, їх використання, про аналогії походження тих чи інших слів, які пішли від цих предметів. Говоримо про те, як наші предки жили і одягалися.
— А що найбільше викликає інтерес у відвідувачів?
Це сезонно, відповідно до свят чи подій. Наприклад, ми з вами ведемо розмову напередодні вшанування пам’яті жертв Голодоморів. В цей час до мене приходять пластуни, або інші люди, які вивчають ці сторінки нашої історії. В музеї є дідух, ціпи з бичами, лопати для хліба і перевіювання зерен, елементи пічки. Пишаюся рідкісним експонатом — непошкодженими жорнами! Під час тематичної зустрічі ми говоримо про те, як українці переживали Голодомори. Дружина мого колеги Андрія Колоса перемелює плоди дуба і випікає з отриманого борошна хлібці — каракорики. Відвідувачі можуть «посмакувати» цей гіркий хліб, який селяни їли під час голоду. Для того, щоб зробити борошно, в тому числі з жолудів, потрібні цілі жорна. Дуже часто, коли хліб забирали, то жорна розбивали…
Зараз осінь, жінки починали прясти і ткати. Тому, говорячи про тканину, її виготовлення і ткацтво, я показую човники, горизонтальну і вертикальну коловоротки, все, що пов’язане з рослинами льону, конопель, кропиви. Маю їх зразки у різних стадіях обробки.
— І це все можна помацати?
Так! Взяти в руки, подивитися, понюхати! Є куделя, нитка, готове полотно. А діти найбільше люблять рубель і качалку. Їх дивують не лише назви, а й спосіб використання. Я даю юні їх у руки і прошу здогадатися та показати як їх використовувати (сміється). Багато хто не може. Навіть як прасувати старовинною праскою, в яку засипалося вугілля, буває не розуміють.
— Майстер-класи проводите?
Так, тематичні. До Великодня ми пишемо писанки за допомогою воску, писачка та природних барвників! У моїй садибі ростуть специфічні поліські дикі вишні — антипки. Вони не їстівні, але дають синій і фіолетовий кольори. Для інших барв використовую інші рослини.
Перед Різдвяними святами у мене є два майстер-класи. Ми плетемо дідуха, я розповідаю учасникам як правильно порахувати та скласти снопа. Для цього вирощую жито, щоб дати людям на матеріал. І, якщо є охочі, то ми мотаємо козу. Бо Різдвяні свята напряму пов’язані з Колядою і Меланкою!
— Як до вас можна потрапити?
Знайдіть мене в інтернеті, де я маю власну сторінку та громадської організації «Мистецьке Полісся».
