У Житомирі презентували 37 номер літературно-мистецького журналу «Світло спілкування». Важлива подія в культурному житті краю пройшла в Житомирській обласній універсальній науковій бібліотеці ім.О.Ольжича, об’єднавши інтелігенцію, ветеранів, молодь. Не дивлячись на справжню зимову погоду, бо снігу намело вдосталь та й мороз лютував, шанувальників журналу «Світло спілкування» було чимало. І не дивно, бо свого часу високу планку журналу задав письменник Євген Концевич, якої видання притримується досі під надійною редакторською рукою Григорія Цимбалюка.
Новий номер йде під цифрою «37» і одночасно вже 8 раз часопис виходить під час повномасштабного вторгнення. Причому без державного фінансування, а за кошти доброчинців, у свіжому числі вдячна редакція наводить їх імена. Тема номера — Батьківщина, поняття, яке в час війни набуває особливого значення, а сам вечір наповнився рефреном: переможного миру Україні та уклін ЗСУ. За традицією вів захід літературознавець і бібліотекар Володимир Білобровець, коротко представляючи кожну з рубрик та її автора. Останні при бажанні брали слово.
Привітати краян з новим випуском журналу завітала Світлана Гресь, голова ЖОО НСПУ, зазначивши, що більшість письменників, які згодом поповнюють ряди Спілки, починають шлях у визнання саме з публікацій у «Світлі спілкування».
На жаль, війна щодня забирає у нас найдорожче — людей. Тому редакція у рубриці «Житомирський мартиролог» згадує тих, хто віддав життя у боротьбі з агресором. Цього разу читач дізнається про Олександра Томашевського і Данила Золотухіна. Олександру Томашевському письменниця Марія Зіновчук присвятила твір «Балада про десантника». Про героїчний вчинок Данила Золотухіна розказала його сестра Дар’я. Коли Дар’я закінчила розповідь, до неї зі сльозами вдячності підійшла Людмила Журавська зі словами: «Я кожного дня молюся за вашу родину, бо завдяки вчинку Данила мій онук залишився живим».
Продовжила тему війни письменниця Ольга Номерчук, яка у віршованих рядках і у жанрі воєнної новели написала історії про поліцейських, бійців Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють».
На сторінках журналу згадали забуті імена та відкрили нові, знайшлось місце творчості дітей і для дітей, урокам історії, дорозі до храму, пригадали корифеїв, достойників, ювілярів, тих, хто пішов, перевідкрили забуті імена. Письменниця Євгенія Юрченко стверджує: «Любов не проминає, любов дарує життя, вона триває у внуках і правнуках героїв моєї новели з інклюзивним аспектом». Про інклюзію й толерантність, про соціальну відповідальність і про те, як важливо бачити не втрату, а людину (чи героя) цілком пише Ольга Бортнікова в терапевтичних казках «Нове крильце метелика Ромика» та «Ліхтарик без скельця».
— Ці казки — про травми й втрати, емоції, які змінюють героїв, але не забирають їх цінність. Про метелика Ромика, що втратив крильце у бою, та Ліхтарика, скельце якого розбилося при падінні. Вони проходять шлях прийняття, зустрічають страх, біль, але також — підтримку, дружбу й нові сенси. Про те, що світ стає світлішим, коли ми вчимося бути уважними до чужих зранень і не відвертатися від тих, хто інакший. Ці казки – і для дітей, і для дорослих. Вони нагадують: кожен із нас цінний, незалежно від шрамів, травм чи пережитих випробувань. Бо справжня сила живе не в досконалості, а в здатності бути собою й залишатися світлом для інших! — каже пані Ольга.
Журнал має ошатне оформлення, цього разу видання знайомить з мистецьким талантом бердичівлянина Валерія Земнухова, майстра з художньої обробки деревини. «Не тільки створити певну форму, але й показати земну красу дерева!», — впевнений Валерій Георгійович.
Гарним доповненням вечора стали музичні виступи барда Юрія Іванця та Лариси Бойко, остання разом із вихованками ансамблю «Квіти» Алісою Одоміч та Анастасією Волковою, подарували нову пісню на слова Ольги Бортнікової «Мені наснилось небо без війни». Слухачі тепло прийняли прем’єру пісні з щирим прагненням нарешті побачити мирним небо України.
