Так, життя цієї унікальної людини пов’язане з Житомиром. Мова йде про Юзефа Анджея Залуського, якого призначили у 1758 році настоятелем кафедрального костелу Святої Софії у Житомирі, який до цього був доктором права Ягеллонського університету, канцлером при королівському дворі у Франції, членом багатьох європейських академій та наукових товариств, одним із організаторів Академії наук у Польщі.
Він мав складну долю, зі злетами і падіннями. Народився 12 серпня 1701 року в сім’ї равського воєводи Олександра Залуського. З малих літ уже виявляв інтерес до пізнання нового. Найбільше любив книги: читав їх і збирав власну бібліотеку. Ще у 15-річному віці його бібліотека уже налічувала понад 3 тисячі книг. Разом зі старшим братом Андрієм-Станіславом Залуським здійснив довготривалу подорож країнами Західної Європи.
Навчався у Варшаві, Гданську, Кракові. Потім сам вирушив у Францію для вивчення богослов’я і місцевих книгосховищ. Навчався єзуїтській колегії у Пултуську, школі піарів у Щучині Мазовецькій,а також у Варшаві, Піорткові, Гданську, Парижі (Сорбонні) і Кракові. Невдовзі Юзефа Залуського призначили настоятелем однієї з парафій у королівстві Польському.
1728 року він уже став коронним референдарієм і доктором богослов’я. Був наближений до короля Станіслава Лещинського і саме тому його відрядили у якості посла від Польського королівства до Риму. Донька Станіслава Лещинського, королева Франції, запросила Юзефа Залуського на посаду канцлера. Король Франції Людовік XV також дуже прихильно до нього ставився і призначив радником Лотарінгського парламенту. Але Юзеф Залуський сподівався на більш поважну посаду примаса Лотарінгії. Не дочекавшись бажаного, повернувся до Польщі.
Новий король Август ІІІ прийняв його ввічливо, але посади ніякої не давав з огляду на те, що Юзеф Залуський був гарячим прихильником попереднього короля. Лише 1758 року Ю. Залуський став єпископом Київським. Так як єпископська кафедра знаходилася в Житомирі, тому він переїхав до нашого міста. За сприяння Юзефа Залуського 1766 року у Житомирі засновано монастир сестер жалібниць-шаріток католицького ордена Св. Вікентія. Тут було відкрито відділення для лікування
Юзеф Залуський поряд з релігійною діяльністю мав три захоплення: збирання книг, написання власних творів і меценатство, яке полягало у підтримці видань інших авторів. Цікавила його і генеалогія: дослідив і опублікував родоводи Залуських, Потоцьких, Яблоновських. Він листувався з багатьма сучасними йому вченими, був почесним членом наукових товариств різних європейських міст, зокрема, Берліну, Болоньї, Грайфсвальда, Йени, Нансі, Риму. Ще однією стороною особистості єпископа. Йому належить авторство понад сотні різних творів. була літературна і теологічна творчість
Юзеф Залуський збирав старовинні рукописи і постійно поповнював свою бібліотеку, яка знаходилася у Варшаві і якою могли користуватися усі бажаючі. Ця бібліотека налічувала понад 200 тисяч томів і була на той час найбільшою у Європі (на жаль, у 1795 році московська імперська влада перевезла (читай – вкрала) цю бібліотеку до Санкт-Петербурга. Лише у 1923 році російська більшовицька влада повернула частину книг Польщі).
Юзеф Залуський був ревним захисником католицької Церкви і опирався намаганням Росії посилити позиції православ’я. Саме тому його, а також єпископа Солтика і двох Ржевуських 13 жовтня 1767 року було арештовано і відправлено у заслання, в російське місто Калугу, де він провів довгих п’ять з половиною років.
Про час перебування у засланні Юзеф Залуський написав віршований твір під назвою «Przypadki niektore». Ще в Калузі Юзеф Залуський склав заповіт, згідно якого він залишав 30 тисяч злотих на облаштування монастиря – общини сестер милосердя у Київській єпархії, а свою величезну і дорогу бібліотеку заповів польському народу. Окрім того, заповів, щоби його серце після смерті поховали у стіні Житомирського кафедрального костелу.
В березні 1773 року Юзеф Залуський повернувся до Варшави. Але невдовзі під час служби у костелі 1 січня 1774 року застудився і 7 січня того ж року помер. Серце його, згідно із заповітом, поховали у стіні кафедрального костелу у Житомирі.