12 листопада на подвір’ї Житомирського обласного літературного музею прощались з Анатолієм Сіриком, членом Національної спілки письменників України та Національної спілки краєзнавців України. Провести знаного майстра слова в останній путь прийшли друзі, знайомі, колеги, письменники, краєзнавці, бібліотекарі.
— Він був багатогранною особистістю та цікавою людиною. Був критиком, письменником, перекладачем, художником. У нього завжди була своя точка зору, яку він виказував, свої бачення і він не боявся їх висловити незважаючи на політичні моменти чи ситуації. Сказати міг критично, іноді й різко. Він — лавреат багатьох премій і я бачила, що йому це цінно, але як би там не було, він залишався скромною людиною, — згадала Світлана Гресь, голова Житомирської обласної організації НСПУ.
Анатолій Силович прожив цікаве життя. Відвідав всі республіки колишнього Союзу. Згодом переїхав до Житомира, працював редактором житомирського видавництва “Вісник”. Згадує його колега, видавець Валерій Косенко: “Він приїхав з Литви на початку 90-х. На роботі ми познайомилися, часто спілкувалися. Потім ми разом видавали його книжки. Він був шикарним поетом, у поезіях є філософські глибини, різні несподіванки літературних знахідок, які потрібно читати і осмислювати. Найважливішою його працею є великий двотомник “Чуднів на самій бистрині історії”, який ми видавали разом. Більше ніхто так не писав про Чуднів”.
Подякувати Анатолію Сірику за пройдений шлях, за внесок у дитячу літературу прийшли бібліотекарі Житомирської обласної бібліотеки для дітей та юнацтва. Теплі спогади звучали від Володимира Білобровця, головного бібліотекаря відділу краєзнавства Житомирської обласної універсальної наукової бібліотеки ім.О.Ольжича. Прийшли земляки з Чуднівщини.
Підняли питання про збереження фонду Анатолія Сірика. Вже домовлено, що його речі будуть передані опікунами до ЖОО НСПУ. Як запевнила голова організації Світлана Гресь, далі меморіальні предмети перейдуть до музею та бібліотеки.
Поховали Анатолія Сірика на кладовищі “Дружба” у Житомирі.