Вперше після тривалої перерви представники громади рідновірів Житомира організували «Купалу». Місцем проведення обрали родовий маєток «Благодатний» неподалік с.Кам’янка біля Житомира. Гостинно однодумців та зацікавлених у прадавніх віруваннях нашого народу зустрічала господиня Радаміра (Ярина).
Програма свята була насиченою: екскурсія територією, купання в копанці, ходіння босоніж по землі, знайомство та спілкування. Жінки та дівчата розмовляли про оберегову роль жінки в родині, плели вінки, розучували купальські пісні. Чоловіки підготували галявину для свята, заготовили дрова, встановили купальця, ворота та гільце. Після рідновірського обряду жінки нарядили гільце та водили коловоди. Далі всі долучились до ігор та танців під супровід бубна. Основним дійством стали стрибки через купальське вогнище. За віруваннями, таким чином людина очищається вогнем, стає сильнішою, здоровішою, врівноваженішою. Для охочих організатори запропонували ходіння по вуглях.
Особливим гостем був шаман з Києва. Він розповідав про «авангардний шаманізм», його практики, техніки роботи з бубном.
Святкування продовжилось розмовами біля вогнища та вітанням ранкового сонця.
Як казали українці: «На Купалу Сонце повертає на зиму, а літо – на спеку». В народній уяві в цей час дерева і трави набувають найбільшої сили і можуть говорити, розквітає таємнича квітка папороті, а молодь шукає пару та, взявшись за руки, стрибає через купальське вогнище. В традиції суворо заборонялося не йти на гуляння, тому з приходом християнства свято залишилось, набувши нашарувань та отримавши приставку «Івана». За твердженнями рідновірів, правильною назвою є «Купала».
Фото Лариси Паламарчук.
