1 (13) вересня 1885 року у Житомирі помер Юліуш Зарембський – видатний композитор і піаніст. Народився він 3 березня 1854 року в Житомирі у сім’ї службовця Житомирської міської управи. Його мати мала музичну освіту і прищепила сину любов до музики. 1867 року він вступив одразу до другого класу Житомирської чоловічої гімназії. З дев’ятирічного віку уже брав участь у публічних концертах.
Його наставницею стала Луція Руцинська, а згодом – Ернест Несвадба і Анджей Янович. Юліуш Зарембський залишив навчання у гімназії і вступив до Віденської консерваторії, яку закінчив за два роки. Важливим періодом у його житті стало навчання у Ференца Ліста. У 26-річному віці Ю. Зарембський став професором Брюссельської королівської консерваторії. Він виступав у багатьох країнах Європи. Паризький фортепіанний майстер Манжо сконструював для нього двоклавіатурне фортепіано. Наш славетний земляк виконував на ньому музику на своїх концертах, зокрема, на Всесвітній виставці у Парижі.
У січні 1870 року житомирські шанувальники високого мистецтва могли насолоджуватися грою Юліуша Зарембського. Аплодували йому і в багатьох містах різних країн. Але, дізнавшись про свою хворобу на сухоти, Юліуш Зарембський повернувся до Житомира, де присвятив решту короткого життя музичній творчості.
Помер 1 вересня за старим стилем 1885 року. Похований на Католицькому кладовищі у Житомирі.
2 вересня 1952 року помер Іван Адріанович Фещенко-Чопівський – український державник, учений-металург.
Народився він 20 січня 1884 року у Чуднові Волинської губернії. Навчався у Першій чоловічій гімназії. Закінчив Київський політехнічний інститут. Увійшов до Товариства Українських поступовців, які стали одними з ініціаторів утворення Української Центральної Ради. Очолив Департамент промисловості у Генеральному Секретаріаті, а з січня 1918 року – міністр торгу і промисловості в уряді УНР. З 1919 року – дипломатичний радник і торговий аташе української місії в Румунії.
1921 року емігрував у Польщу, де займався науковою і викладацькою діяльністю. 1945 року підступно арештований радянськими спецслужбами і засуджений на 15 років перебування у виправно-трудових таборах. Під час відбуття цього безпідставного покарання помер 1952 року.