Патріотично налаштовані житомирці 28 березня, в день народження Миколи Сціборського, традиційно вшанували пам’ять визначного діяча ОУН, теоретика українського націоналізму, автора «Націократії» та «Нарисів проєкту Основних Законів (Конституції) Української Держави», почесного громадянина Житомира.
З квітами та прапорами вони провели невеликий мітинг біля могили Миколи Сціборського та Омеляна Сеника, яка розташована на території Преображенського собору. Розпочав зустріч голова ОУН на Житомирщині Андрій Іванюк, розповівши про життєві дороги Миколи Сціборського, його неоціненні здобутки для української нації та трагічну загибель разом з однодумцем Омеляном Сеником у рідному місті.
28 березня 2014 року на території собору, який до цього часу належить московському патріархату, містяни та представники влади замість скромного дерев’яного хреста встановили ошатний пам’ятник. Спогадами поділився голова Житомирського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта», заслужений журналіст України Святослав Васильчук. Він зазначив, що вперше імена Омеляна Сеника і Миколи Сціборського були відновлені в часи РУХу, рухівцями було визначено приблизне місце поховання, на вшанування пам’яті до карантину в Житомир приїздили представники ОУН із Звягеля та Києва.
Тему спекуляції патріотизмом підняв Михайло Сліпченко просвітянин, заступник голови ГО «Житомирська обласна спілка учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни “УВО”»: «Хочу наголосити на явищі використання деякими громадянами національної ідеї для втілення своїх шкурних інтересів. Подивіться навколо, їх тут не має зараз. Сьогодні біля цього знаку дійсно зібралися ті, хто без пафосу йде шанувати пам’ять достойних. Ми маємо аналізувати події близькі в часі, вчинки людей та робити висновки».
Біля Преображенського собору розташований сквер. — Цей сквер — колишнє кладовище, де в 1919 році ховали вояків армії УНР, — переконливо доводить Геннадій Махорін просвітянин, краєзнавець, к.і.н., доцент Поліського національного університету. — Тому що напроти відкрили Українську військову школу, поряд, у будинку де було житло семінаристів, створили шпиталь. Вояків армії УНР, які помирали від ран, переносили через дорогу і ховали на покинутому соборному кладовищі. З огляду на це нашому поколінню потрібно на території скверу встановити Хрест пам’яті воякам УНР. Потрібно зробити, незважаючи на складні реалії сьогодення.
Зустріч закінчили спільною фотосесією.






