Національний герой Канади Джон Мак-Крей мав хист до малювання, поезії та медицини. Та в першу чергу він вважав себе солдатом: добровольцем він брав участь в другій англо-бурській війні (1899-1902), а з початком Першої світової війни був зарахований до канадських експедиційних сил.
Але навіть досвідченого воїна вразило те, що довелося пережити в першій бійні світового масштабу. У листі до своєї матері він назвав “жахіттям” Іпрську битву у Фландрії, під час якої німці організували одну з перших хімічних атак в історії військової справи.
Однією з жертв цієї битви став близький товариш Мак-Крея, на похоронах якого він помітив яскраві червоні квіти навколо могил загиблих солдат – маки. Вже наступного дня він написав один з найвідоміших віршів про війну, яким оспівав душі полеглих воїнів – “У полях Фландрії“.
В полях фламандських квітне мак
Поміж хрестів – скорботний знак
По нас; а жайвір серед хмар
Нам шле свій спів – останній дар,
Ледь чутний тут крізь грім атак.
Бо ми, полеглі в цих полях,
Ми, що кохали, нині – прах,
Жили – і прийняли удар
В полях фламандських.
Ідіть у бій, забувши страх,
Нам світоч випав з рук, відтак –
Вам підіймати цей тягар!
Якщо загасне віри жар –
Наш сон розвіється, як мак,
В полях фламандських…
(переклад Оксани Самари)
Вірш-реквієм про крихкість людського життя у воєнний час здобув популярність одразу після публікації, а от мак став символом пам’яті жертв військових конфліктів завдяки викладачці Університету Джорджії та благодійниці Моїні Майкл. Твір Мак-Крея глибоко вразив її, тому у власному вірші “Ми збережемо віру” вона заприсяглася завжди носити червоний мак. Вже у 1921 році ветеранські організації США та Великої Британії почали використовувати мак як символ пам’яті.
