Зустріч «Що, воїне, в слові твоїм?» пройшла з Григорієм Цимбалюком. Поспілкуватися з письменником-сучасником до Житомирського обласного літературного музею завітали дев’ятикласники ліцею №23 ім. М. Очерета.
Знайомство пройшло тепло та насичено. Григорій Миколайович розповів про своє становлення як письменника, адже за його словами ніколи себе ним не уявляв:
«Я був кочегаром і думав, що письменник створений з іншої матерії, як небожитель».
Він поміняв біля тридцяти професій, а коли плавав морями, мав час для читання, занурившись у світ літератури, закохався у слово, робив нотатки, але згодом все знищив. Вищу освіту здобув на філологічному факультеті Житомирського педагогічного інституту ім.І.Франка, попав у літературне середовище де познайомився з Володимиром Даниленком, Євгеном Концевичем та іншими представниками Житомирської прозової школи. Спілкування стало доленосним: «Це дуже важливо, коли ти ще не маєш свого творчого доробку, свого голосу в літературі, щоб хтось з митців був приязний до тебе. Міг дати оцінку належну, десь підтримати, а десь пожурити, і все об’єктивно. Я мав такого учителя, ним був Євген Васильович Концевич. Дуже вдячний йому».
Знаковою для митця слова стала книга-первісток «Ціна печалі», за яку Григорія Цимбалюка прийняли до Спілки письменників, з плином часу він тільки підтвердив сміливі очікування. Нині в творчому доробку автора п’ятнадцять книг, він публікується в різноманітних антологіях, журналах, пресі.
З ліцеїстами розмовляли про: вплив середовища спілкування на людину, літературні вподобання, багаторічну редакторську роботу над журналом «Світло спілкування», у витоків якого стояв Євген Концевич. Пан Григорій приніс книгу-рушник, дизайн якої відтворює відомий рушник-оберіг родини Концевичів. Також завдяки невтомній редакторській праці Григорія Цимбалюка побачила світ книга спогадів про Євгена Концевича «Лицар нескореного духу» та зібране «Клекіт глухоти».
Окремою канвою спілкування були спогади пана Григорія про учать в АТО та в захисті України вже під час повномасштабного вторгнення.
«Я переконаний, що в час, коли в країні йде війна, у кожного нормального чоловіка повинна бути згадка про участь у ній. Тому я планую підлікувати руку та знову йти до війська. Думаю, мене візьмуть попри вік, бо маю бойовий досвід», – зазначив Григорій Цимбалюк.
Ліцеїсти не відпускали Григорія Миколайовича, зустріч позапланово продовжилась низкою запитань до письменника.
Фото зі сторінки літературного музею у Фейсбук.
