У червні камери міської програми «Безпечне місто» знову зафіксували низку дорожньо-транспортних пригод у Житомирі. КП «Міський інформаційний центр» традиційно оприлюднило відеозвіт із добіркою найяскравіших моментів чергового місяця. Заклики до громадян бути обережними, дотримуватись ПДР — звучать знову й знову. Але разом з тим дедалі голосніше чути й інше питання: а що робить міська влада, аби ці аварії не повторювалися?
Адже в кадрі знову — ті самі вулиці, ті самі перехрестя, ті самі небезпечні ділянки. А з боку відповідальних органів — нуль інфраструктурних змін за роки. Світлофори, розмітка, острівці безпеки, розширення чи зміна організації руху — усе це могло би зменшити кількість ДТП, але залишається у проєктах або обіцянках.
Ще гірше виглядає загальна філософія: знімати аварії — зручно, дешево і створює видимість контролю. Але чи наближає це нас до безпеки на дорогах? Вочевидь, ні.
Крім того, кожна ДТП — це не лише травми, поламані автівки й стрес. Це непрямі економічні збитки, які рідко потрапляють у звіти. Кожна запчастина, кожен імпортований автомобіль — це валютні витрати, які знову і знову відправляють гроші за кордон. І доки місто мовчки знімає нові серії «ДТП-хроніки», торговий баланс країни разом із рівнем безпеки на дорогах лише погіршується.
Висновок очевидний: камери — це не панацея. Без реальних дій, без перегляду транспортної політики, без інвестицій у інфраструктуру — Житомир і надалі дивитиметься ролики про нові аварії. І, схоже, вже звик до цього видовища.
Питання до міської ради: чи планується хоч щось, окрім монтажу нових камер? Чи буде змінено підходи до організації дорожнього руху, чи й надалі єдиною реакцією на ДТП буде чергове відео з написом «Будьте уважні!»?
Бо без дій — і ця програма «Безпечне місто» ризикує залишитись лише красивою назвою.