Житомирська мерія, схоже, вирішила «приватизувати» освіту в обласному центрі. І «лакмусовим папірцем» стало призначення директорки ліцею №34. Якщо до цього можна було говорити про так звану «тиху» експансію, то верх нахабства, із яким окремі депутати міськради взялися за 34 ліцей та освітян, реально зашкалює.
З чого все почалося?
Конкурс на директора ЗОШ №34 тривав 2 дні. 14 серпня двоє конкурсантів, в. о. директора Світлана Краснолюдська та вчитель англійської мови ЗОШ №17 Інна Кравчук здавали письмовий іспит на предмет знання освітнього законодавства. Ніщо не віщувало непорозумінь. Ніщо, крім… присутності на засіданні у якості глядача голови фракції «Пропозиція» у Житомирській міській раді. З одного боку, його присутність можна було пояснити тим, що 34 ліцей знаходиться на його виборчому окрузі. Але, як виявилося, це тільки на перший погляд… Проблеми з конкурсом з’явилися вже в перший день. Попри очевидну рівність кандидатів, члени комісії-депутати проявили міжфракційну єдність і свідомо завищували бали своїй фаворитці Інні Кравчук. В той же час її конкурентка, на той момент в. о. директора ліцею Світлана Краснолюдська невмотивовано отримувала нижчу на бал оцінку.
Не додав переваг Краснолюдській і досвід адміністративної роботи. Погодьтеся, що у час воєнного стану неймовірно важливо вміти координувати не тільки освітні процеси, а й елементарно забезпечити роботу укриття та вчасно доправити туди дітей і колектив. Вчитель англійської мови Інна Кравчук не має такого досвіду, Але комісії, а як згодом виявилося, керівництву міської ради та департаменту освіти, схоже, на це байдуже. Головне — вгамувати апетити депутатів, які просто захотіли мати кишенькового директора. Хоча… Може й не просто…
Логіка такого вчинку може бути цілком очевидною. Проста арифметика. У кожній школі Житомира навчається щонайменше 1000-1500 учнів. Практично в кожного з них є як мінімум батько і мати. Тобто множимо на 2. Це вже 2000-3000 осіб. На місцевих виборах цього виявиться цілком достатньо для того, щоб здобути мандат депутата міської ради.
Другий день конкурсу нічим не здивував і очевидно тільки підтвердив здогади, які з’явилися під час першого. Так само «зі стелі» керівники комісії ставили оцінки конкурсантам. Різниця між результатами склала менше 1 балу. «Замовникам» навіть не довелося сильно вистрибувати зі штанців і розкошелюватися. Адже якщо проаналізувати оцінки, то занижували і, відповідно, завищували оцінки всього 3 людини. І це були депутати міської ради Людмила Зубко, Сергій Іванкевич та Олександр Черняхович. Як наслідок — креатура «Пропозиції» Інна Кравчук здолбула перемогу у 0,8 бала.
Що було далі?
Щойно стали відомі результати конкурсу — вчителі ті батьки учнів забили на сполох. Почали відверто говорити про несправедливе оцінювання та «лобізм» Кравчук. У мерії їх навіть вислухала перша заступниця міського голови Світлана Ольшанська. Ба більше, вона навіть пообіцяла «поставити на паузу» результати конкурсу. Однак чи то з пам’яттю у Світлани Григорівни щось сталося чи то кнопка паузи виявилася зламаною, але доки вчителі і батьки дісталися своїх домівок, результати конкурсу вже були оприлюднені на сайті мерії. Житомиряни вкотре переконалися, що попри те, що слід Сергія Сухомлина, який у такий спосіб любив замилювати очі житомирянам, давно зник, його «привид» досі сновигає коридорами житомирської мерії.
Під час спілкування вчителів із мерією на бік освітян і батьків стала і керівник міської профспілки Тетяна Чугаєвська. Однак «замовники» цієї музики розправилися з нею вже на наступний день. Аврально скликали збори профспілки і під тиском депаратаменту освіти обрали, чи то пак призначили, нового керівника. Ним став «ручний» і цілком «керований» директор ЗОШ №15 Андрій Жигора. А його заступницею, даруйте за тавтологію, заступниця директора департаменту освіти Світлана Ковтуненко. Перед цим на килимок у департамент освіти викликали директорів шкіл та шляхом викручування рук і ніг сердечно «вмовляли» підтримати кандидадтуру Андрія Жигори. Результати не лишають сумнівів. Навіть якщо у мерії та департаменті освіти битимуть себе у груди і доводитимуть з піною біля рота, що непричетні до «переворота» у профспілках. Їх задум видає щонайменше присутність Ковтуненко у керівництві профспілки.
Погрози, кадровий провал і одна в полі…
20 серпня делегація у складі жменьки посадовців департаменту освіти, їх обслуги приїхали представляти свою протеже Інну Кравчук. У освітньому закладі їх зустріли технічний персонал, який дбайливо фарбував будівлю школи, в. о. директора Світлана Краснолюдська, завуч Ольга Висовень та ще двоє вчителів. Решта колективу з Інною Кравчук зустрічатися не схотіли. Тож делегації з департаменту довелося ледь не годину чекати на появу бодай-когось іще для «масовки». Врешті до зали зігнали навіть технічний персонал закладу, який готував приміщення до початку навчального року. Не зважили пани і пані з мерії навіть на те, що майже вся зігнана масовка була у робочому одязі, який був забризакний фарбою. Втім, ритуал таки виконали. Директор департаменту освіти Валентин Арендарчук зачитав наказ і назвав прізвище тієї, хто з 1 вересня очолюватиме ліцей №34.
Ще не встиг прохолоти слід делегації з департаменту, як на адресу вчителів та журналістів, які висвітлювали події довкола 34-го ліцею посипалися погрози підлиз із мерії та різноманітних ботів. У департаменту освіти та лобістів Кравчук все пішло настільки не за планом, що вже ввечері 20 серпня у соцмережах розмістили інформацію про призначення Інни Кравчук директором. Цікаво, що ніхто з її колег, раніше призначених керівниками освітніх закладів міста, такої честі не удостоївся. Щойно в департаменті оприлюднили цю новину, як під нею ж одразу з’явилися захопливі і компліментарні коментарі традиційних «лизунів». Не уникнули можливості зайвий раз «ударити чолом» перед мерією і патронами Інни Кравчук і в управлінні культури Житомирської міської ради. Схоже, в такий спосіб у мерії намагаються виправити ситуацію, яка «підгорає».
І хоча гіпотетично репутаційні ризики замовники і приватизатори ЗОШ №34 та профсрілки педагогів можуть потім звести нанівець, Інні Кравчук, схоже, доведеться непереливки. Працювати з колективом, в якому її не поважають. Керувати освітнім процесом у дітей, для чиїх батьків ти не директор школи Інна Олександрівна, а якась там «Інна з магазіна» чи хтось на кшталт. Що ж, бажаємо вам, Інно Олександрівно сил, витримки та терпіння. Адже завдяки вашим «патронам» із мерії, омріяне ними і вами крісло директорки ліцею №34 буде вам дуже твердим, незручним і коштуватиме нервів та зіпсованого здоров’я. Повірте, набагато легше і краще було б у вашому випадку лишитися простою вчителькою англійської мови у ЗОШ №17…
