Вихід книги «Дослідники Волині» мав стати позитивною і знаковою подією, адже видання було присвячене 125-річниці створення Товариства дослідників у Житомирі. Міг би стати, але не став…
Причина – у непродуманому виборі постатей для висвітлення їх у окремих нарисах. Адже серед справді видатних і відомих науковців опинилися люди, які відзначалися формальною участю у діяльності Товариства. Вони займали високі посади генерал-губернатора, предводителя дворянства Волинської губернії, були чиновниками, представниками російської влади в Україні і провідниками імперської політики. Саме їх у надзвичайно позитивному світлі зображено у нарисах, їм приписано багато позитивного, чого вони насправді для Волині не робили. Таким чином, російська влада подається як турботлива, «сувора, але справедлива». В умовах російсько-української війни позицію «автора» можна розцінити як вияв проросійських симпатій і намагання вплинути через цю книгу на формування подібних почуттів і настроїв у читачів. І це найбільш шкідливий вплив даної книги.
На другому місці за шкідливістю є наявність великої кількості фактологічних помилок, які роблять цю книгу абсолютно непридатною до використання, адже вона несе помилкові, хибні відомості. З другого боку, це демонструє відсутність у «автора» історичних знань про Україну взагалі і про історію Житомира, зокрема. На ці помилки я хочу звернути вашу увагу, а також на джерела інформації, звідки, найвірогідніше, черпав матеріал «автор».
Абрамович Петро Нікандрович. Правильно – Никандрович. Підкреслюється, що він навчався «у столиці імперії, серед суворої величі Неви». Біографічна основа взята з Вікіпедії, хоча з поваги до тих, хто першим на Житомирщині писав про Петра Никандровича Абрамовича, варто було б згадати ці перші публікації Миколи Костриці, Руслана Кондратюка, Георгія Мокрицького. Це вже на основі їхніх напрацювань написали статтю у Вікіпедії.
Антонович Володимир Боніфатійович. Написано, що він народився 30 січня (11 лютого) 1834 року. Насправді – 6 (18 січня) 1834 року. Написано, що у Махнівці (нині Козятинського району). Правильно було б написати – у містечку Махнівка Київської губернії (нині Хмільницького району). Написано, що він помер 21 березня (3 квітня) 1908 року. Насправді – 8 (21) березня 1908 року. Джерело – Вікіпедія.
Архієпископ Антоній (Храповицький Олексій Павлович). Написано, що він народився у Новгороді. Насправді – у Новгородській губернії і далеко від губернського центру. Написано, що ініціював спорудження Троїцького собору у Почаєві у 1912 році. Насправді почали будівництво у 1906 році, а вже закінчили у 1912 році. Написано, що він помер 23 липня 1936 року, а насправді – 28 червня 1936 року. Варто зауважити, що архієпископ Антоній жодної фактичної участі у діяльності Товариства дослідників Волині не брав. Він був відвертим захисником московської імперії і ворогом українства: забороняв вшанування Тараса Шевченка у парафіяльних школах, здійснення урочистої панахиди й читання віршів поета, називав Шевченка «відкритим хулителем церкви, учителем розпусти, розлюченим ворогом самодержавства і несамовитим прихильником сепаратизму».
Біляшівський Михайло Федотович. Написано, що народився 1843 року на Чернігівщині. Насправді він народився 12 (24) жовтня 1867 року в Умані.
Блекер Герман Федорович. Інформація про нього в інтернеті відсутня, як і фотографія, тому виникає питання, яке фото у книзі використане: чи зі спадщини Георгія Мокрицького (відомо, що є три папки під загальною назвою «Історичні персоналії», які містять понад 300 світлин), чи фото згенероване за допомогою ШІ (штучного інтелекту). Тоді варто було би це вказати.
Боровик Віталій Гаврилович. Написано, що «прямих свідчень про співпрацю Віталія Боровика з ТДВ немає». Але оскільки у списку членів ТДВ, укладеному Русланом Кондратюком його прізвище є, тому про його діяльність у Житомирі, схоже, нафантазовано. «Автор» навіть не знає, коли жив у Житомирі Віталій Боровик. Узято трошки з Вікіпедії, а решта – з фантазії.
Боцяновський Володимир Феофілович. Правильно – Теофілович. Далі читаємо, що його дід – протопоп Ігнатій Львович. Правильно – протопіп і Гнат Львович. Помилки допущені тому, що матеріал взято з Вікіпедії, де такі ж помилки. Але не вказано, що перші публікації про Боцяновського авторства Миколи Костриці і Георгія Мокрицького (див. їхню спільну статтю «Президент бібліографів», написану ще у серпні 1989 року). Це їхнє відкриття цього імені (!!!). У книзі «автора» Ващенка написано про Володимира Боцяновського: «займався архівними пошуками, повязаними з польським повстанням 1863 року та іноземною інтервенцією в Україні 1918 – 1919 роках». «Іноземною інтервенцією» радянські історики називали допомогу німецьких військ Українській Народній Республіці згідно з умовами Берестейського мирного договору. Тоді було вигнано з української землі московсько-більшовицьких зайд і про це й досі неприємні спогади у росіян. В українській історіографії цього терміну вже давно немає, він залишився у підручниках радянського часу. Але хіба ж Ващенко знає про це?
Бражников Євген Семенович. У книзі написано: «Народившись 1885 року (точна дата не встановлена), він належав до тієї генерації інтелігенції…». Мало того, що речення побудоване вкрай кострубато, та ще й свідчить про поверховість «автора». В електронній версії «Енциклопедії Сучасної України» є стаття про Євгена Бражникова, у якій наведено точну дату народження – 13 (25) лютого 1885 року. Нарис містить суцільні фантазії на тему участі його у діяльності Товариства дослідників Волині, не підкріплені конкретними фактами і посиланнями. У відкритих джерелах відсутнє фото Бражникова, тому знову виникає питає, звідки воно взяте – чи не зі спадщини Г. П. Мокрицького?
Бржизовська Олександра Миколаївна. Прізвище у такій формі вживано 7 разів (!). Але правильно – Бржозовська. Її названо казначеєм, хоча українською правильно – скарбник. Про неї у книзі так написано: «У добу, коли Волинь шукала власну ідентичність, такі люди, як вона, забезпечували моральну й фінансову опору для розвитку науки, освіти й мистецтва». Олександра Бржозовська аж ніяк не могла забезпечувати фінансову основу діяльності ТДВ, бо вони з чоловіком не були настільки заможними. «Автор» допридумав те, чого не було. Фото Бржозовської є у фондах Житомирського обласного краєзнавчого музею і також опубліковане у книзі Миколи Костриці «Товариство дослідників Волині: історія, діяльність, постаті».
Бржозовський Сергій Адамович. Написано, що він народився 28 грудня 1877 року у Санкт-Петербурзі. Не вказано, за яким стилем дата, новим, чи старим. Насправді народився він у Житомирі. Усе взято з Вікіпедії, але насправді першими були публікації таких краєзнавців як Микола Костриця і Георгій Мокрицький («Дослідники нашого краю», 1989 р.).
Бруховський Всеволод Ілліч. У тексті книги розповідається: «З початком ХХ століття Всеволод Бруховський розпочинає активну роботу у Житомирському музеї, що діяв при ТДВ. Йому доручають зоологічний відділ» (!!!). «Автор» не бере до уваги, що Всеволод Бруховський народився 7 (19) листопада 1890 року і на початку ХХ століття аж ніяк не міг ще працювати у музеї. Невже у 10-15 років?. Насправді тільки з 1911 року В. Бруховський долучається до роботи в музеї, зоологічний відділ він очолив тільки у 1920 році, коли Товариство дослідників Волині уже припинило свою діяльність.
Вікторовський Василь Григорович. Написано: «Важливою сторінкою життя Василя Вікторовського стало його керівництво Волинським науково-дослідним музеєм (1920-1926)». Насправді науково-дослідним музей став тільки у 1925 році.
Губер Віктор Карлович названий у книзі головою Житомирського окружного суду, але він таку посаду не займав.
Добровольський Казимир Іванович. Написано, що він приєднався до Товариства дослідників Волині у 1913 році і перераховано, які він посади займав до 1917 року, нафантазовано про його участь у діяльності Товариства. «Автор» не знає, що Казимир Іванович Добровольський у 1913 році закінчив життя самогубством і не міг у подальшому брати участь у справах ТДВ.
Майже по кожній персоналії є зауваження щодо неточностей і помилок, перелік яких можна продовжувати безкінечно. Невігластво у знанні історії України прослідковується у використанні «автором» терміну «громадянська війна» на позначення періоду Української національно-визвольної боротьби 1917-1921 рр. Про відсутність знань у «автора» про старий Житомир, про колишні назви вулиць свідчать названі у книзі неіснуючі Інгулевський і Миколаївський провулки, Свято-Вільська, Мало-Василівська вулиці, вулиця Вільське шосе, переплутані адреси місця роботи і проживання, неправильні назви установ і т. д. Те, що «автор» Богдан Ващенко не володіє українською мовою навіть на побутовому рівні, дає обгрунтовані підстави висловити сумнів щодо його авторства. Тим більше, що він ніколи не публікував жодних матеріалів про когось із учених, які висвітлені у книзі. Тому він повинен сказати, хто був причетний до створення книги, яку я і мої коллеги-краєзнавці і просвітяни не радимо до використання учнями і студентами.
Геннадій Махорін, кандидат історичних наук, доцент, член Національної спілки краєзнавців України.
