Три роки тому російські окупанти взяли Маріуполь у смертельне кільце, перетворюючи квітуче місто на руїни. Його драматичний театр став прихистком для сотень родин. Люди зробили перед будівлею напис «ДЕТИ» – благання, яке російська армія проігнорувала. 16 березня 2022 року окупанти скинули на театр бомби, перетворивши його на братську могилу.
Управління культури та туризму Житомирської облдержадміністрації разом із Житомирський академічний музично-драматичний театр ім. Івана Кочерги , Житомирський академічний театр ляльок та Житомирська Філармонія, за участі дитячих театральних студій “Візаві” та “Black Art”, спільно з центром підтримки для вимушених переселенців «ЯМаріуполь», долучилися до проведення акції пам’яті. Перед входом до Житомирського драмтеатру з’явився напис «ДІТИ» як символ невинних жертв.
За словами очевидців, від удару одразу ж постраждала концертна зала, бокові стіни будівлі випали на вулицю, поховавши під камінням людей, які готували їжу на багатті. Горище, мала сцена та верхні поверхи почали одразу ж горіти. В кожному приміщенні величезної будівлі, в кожному кабінеті, коридорі, підвалі та закутку — були люди.
В театральному сквері та на площі перед театром було багато людей. Ранковий час для удару був обраний недарма, а щоб в будівлі та навколо неї було максимально велелюдно. В театрі на ніч залишалися сотні містян, але вдень сюди приходили тисячі — вони шукали інформацію, рідних, можливість виїхати, ліки та їжу. Місто вже 3 тижні було в блокаді, під постійними обстрілами та бомбардуванням, без зв’язку. Люди з навколишніх будинків приходили готувати їжу на багаттях театру, на площу перед ним привозили воду, а також тут збиралися авто для спільного виїзду. Тому вранці 16 березня навколо театру було дуже багато людей, які теж постраждали від авіаудару.
Цей біль неможливо стерти. Ми пам’ятаємо кожен злочин, кожну зруйновану долю, кожне втрачене життя. І поки світ пам’ятає – переможе справедливість.
Ця трагедія – не лише біль Маріуполя чи України. Вона не може бути прощена чи забута. Ми маємо пам’ятати. Світ має пам’ятати.
