Мільйони репресованих, сотні тисяч знищених тоталітарним комуністичним режимом…
1937–1938 роки. Пустир між Путятинським провулком і старим єврейським кладовищем — сьогодні сквер, а тоді — місце масових поховань. Тіла звозили ночами. Засипали вапном. Замовчували.
Сотні тисяч — по лісах, балках, на кладовищах, серед садів… Вони загинули від рук системи, що цинічно називала себе «народною». Їхня вина — національність, освіта, думка, слово…
563 розстріляних за одну ніч у Києві. В ніч з 18 на 19 травня 1938 року… Це одна з найкривавіших акцій Великого терору в Україні
Понад 15 тисяч убитих у Житомирській окрузі, і це далеко не остаточна цифра.
Тільки в Биківні за різними підрахунками поховали від 20 тисяч до 100 тисяч репресованих. П’ятихатки в Харкові, Дем’янів лаз в Івано-Франківську, урочище Триби на Полтавщині, Халявин біля Чернігова, Рутченкове поле в Донецьку, урочище Саліна на Львівщині…
У Житомирі — хрест, камінь, імена. І напис: “Пам’ятаємо. Сумуємо. Просимо прощення…Невинним жертвам, знищеним комуно-більшовицьким режимом в 1937- 1938 рр…” Українці, поляки, євреї, німці, чехи, латиші … Усі вони — невинні.
Сьогоднішня росія — спадкоємиця ката. Ті самі методи, ті самі тортури і катівні. На очах світу…
Третя неділя травня — День пам’яті жертв політичних репресій. У Житомирі кладуть квіти, ставлять лампадки, читають імена…
” Пам’ятаємо. Сумуємо. Просимо прощення…”





