16 лютого Житомир фактично зупинився. Після ранкової хуртовини дороги перетворилися на суцільну ковзанку, рух транспорту був паралізований, на підйомах і мостах утворилися багатокілометрові затори. Водії виходили з автомобілів і власноруч штовхали машини вгору. Аварії — одна за одною. Громадський транспорт не міг подолати спуски. Містяни масово скаржилися на відсутність належної протиожеледної обробки.
І на цьому тлі у Житомирська міська рада та в КП «Управління автомобільних шляхів» заявляють, що працюють у штатному режимі.
Чуднівський міст: символ безпорадності
Найгостріша ситуація зранку була на Чуднівському мосту. Підйом у напрямку центру перетворився на пастку: автівки буксували, утворився затор, фактично стояли Корбутівка і Мальованка. Люди штовхали машини, ризикуючи власною безпекою.
У коментарі журналістам в. о. директора КП «Управління автомобільних шляхів» Дмитро Павлов повідомив, що дорогу обробляли з вечора, але при температурі близько -10°С сіль «не топить» сніг, тож ефективність низька. За його словами, у місті працюють п’ять машин-посипачів і до десяти одиниць тротуарної техніки, близько 90 працівників задіяні на ручному прибиранні. Також локально застосовували бішофіт — дорогий реагент, якого небагато.
Фактично чиновники визнають: стандартна піщано-сольова суміш за таких морозів малоефективна.
Але чому це стало «несподіванкою»?
Морози в лютому — не форс-мажор. Прогноз погоди був відомий заздалегідь. Якщо сіль не працює при -10°С, то чому місто не було забезпечене альтернативними реагентами в достатній кількості? Чому бішофіт, про який говорять як про дієвий засіб, є «у невеликій кількості» і використовується вручну та локально?
Якщо комунальні служби «працювали з вечора», чому після 8-ї ранку утворився суцільний льодовий накат? Чому ключові інфраструктурні точки — мости, спуски, транспортні розв’язки — виявилися найбільш небезпечними?
Міська влада вкотре пояснює колапс погодою. Але проблема не в снігу. Проблема — в організації, плануванні та відповідальності.
Де техніка?
Заявлено: п’ять машин посипають дороги. Питання — для міста масштабу Житомира цього достатньо? Чи це весь наявний парк? Якщо ні — де решта техніки? Чи вона справна? Чи готова до роботи? Чи забезпечена пальним?
Громадяни не бачать масованої присутності комунальної техніки на вулицях. Вони бачать інше: водії самі штовхають авто, маршрутки зупиняються на підйомах, поліція оформлює ДТП, а затори паралізують рух.
«До вечора ситуація буде кращою»
Такі обіцянки звучать щоразу. Але питання — якою ціною? Пошкоджені автомобілі, зірвані робочі зміни, ризики для швидкої допомоги та пожежних служб, небезпека для пішоходів.
Коли в місті транспортний колапс, це не просто «ускладнення руху». Це системний збій міського господарства.
Мовчання керівництва
У ситуації, коли місто фактично стоїть, громадськість очікує чіткої позиції від керівництва міста: пояснень, плану дій, відповідальності. Натомість — технічні коментарі про температуру і властивості солі.
Проблема не в тому, що йде сніг. Проблема в тому, що в лютому сніг знову виявився «непоміченим». І щоразу відповідь одна: працюємо, але погода складна.
Що далі?
Якщо найближчі дні збережеться мороз, ситуація може повторитися. Комунальники самі визнають: у такі температури піскосуміш діє погано, потрібна безперервна робота.
Питання в іншому: чи є в міста ресурси для цієї «безперервної роботи»? Чи вистачить реагентів? Чи є достатня кількість техніки? Чи буде проведено аудит готовності до зимового періоду?
Житомир має право на безпечні дороги. І поки водії штовхають автівки на Чуднівському мосту, заяви про «штатний режим» звучать як знущання.
Місто потребує не виправдань, а системних рішень і персональної відповідальності.
