16 липня Україна відзначає одну з найважливіших дат у новітній історії державотворення. Саме цього дня 36 років тому, у 1990 році, Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України — історичний документ, який став фундаментом майбутньої незалежної української держави.
16 липня 1990 року парламент Української РСР 355 голосами підтримав Декларацію, засвідчивши прагнення українського народу до побудови власної суверенної держави. Це рішення стало одним із найважливіших кроків на шляху до відновлення української незалежності після десятиліть перебування у складі Радянського Союзу.
Документ проголосив державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту та неподільність влади на всій території республіки, а також її незалежність і рівноправність у міжнародних відносинах.
Одним із ключових положень Декларації стало визнання права української нації на самовизначення. Документ наголошував, що держава покликана захищати національну державність українського народу, а територія України є єдиною та недоторканною.
Важливе місце у Декларації займало питання громадянства. У документі зазначалося, що Україна має власне громадянство, а всі її громадяни є рівними перед законом незалежно від походження, національності, соціального статусу, статі, освіти, політичних чи релігійних переконань. Саме громадяни всіх національностей проголошувалися народом України.
Декларація також заклала основи економічної самостійності держави. У ній було задекларовано намір створити власні банківську, фінансову, митну, податкову та бюджетну системи, а за необхідності — запровадити власну національну валюту.
Не менш важливими були положення щодо розвитку науки, освіти, культури та духовного життя. Документ підтверджував право України самостійно визначати політику у цих сферах та забезпечувати розвиток української нації.
Окремий розділ Декларації стосувався міжнародної діяльності. Україна заявила про своє право безпосередньо встановлювати дипломатичні відносини з іншими державами, укладати міжнародні договори, відкривати дипломатичні, консульські та торговельні представництва.
Саме Декларація про державний суверенітет стала правовою основою для подальших державотворчих процесів. Її положення лягли в основу Конституції України, багатьох законів та інших нормативно-правових актів незалежної держави.
Вже менш ніж через рік, 24 серпня 1991 року, Верховна Рада України ухвалила Акт проголошення незалежності України, а 1 грудня 1991 року понад 90 відсотків громадян на Всеукраїнському референдумі підтвердили своє прагнення жити у незалежній українській державі.
Сьогодні, коли Україна вже понад десять років протистоїть російській агресії, а четвертий рік веде повномасштабну війну за свою свободу, положення Декларації про державний суверенітет набувають особливого змісту. Право на власну державу, територіальну цілісність, незалежність і свободу, проголошене у 1990 році, українські військові щодня відстоюють зі зброєю в руках.
Саме Збройні Сили України сьогодні продовжують справу, започатковану державотворцями понад три десятиліття тому, захищаючи суверенітет, територіальну цілісність і незалежність України від російської збройної агресії.
36-та річниця ухвалення Декларації про державний суверенітет України є не лише нагадуванням про одну з визначальних сторінок української історії, а й символом незламного прагнення українського народу жити у власній незалежній, демократичній та європейській державі.
