На свято спілкування завітали гості з Києва, Черкас, Драбова.
Автор: Людмила Лобачова
27 вересня у Гончаренко-центрі у Житомирі.
У суботу 27 вересня о 13:00 біля “Жовтня”.
Як житомирські рідновіри відзначили свято.
Координаційна рада з питань утвердження української національної ідентичності.
До 1141-ї річниці міста.
Вдруге у дворі Навколокультурного простору пройшов збір коштів на виготовлення маскування у Волонтерській майстерні «Свій за свого». Запропоновані волонтерами ідеї розраховані на різну вікову категорію та смаки. Дитячі майстер-класи, пускання мильних бульбашок та рухливі ігри не залишили байдужими дітлахів. Дорослі змогли повправлятися в йозі, помилуватися і викупити за донати вироби ручної роботи, картини, одягнути на себе поліській стрій, влаштувати фотосесію на завчасно продуманих локаціях, послухати автентичні пісні та гру на саксофоні.
Вперше в Житомирі протягом 2 днів проходив Міжнародний мистецький форум культурної дипломатії «Art for Peace». До участі в ньому долучились митці, дипломати, представники влади і громадських організацій, молодь. Протягом першого дня в приміщенні Телецентру відбувались тематичні панелі, під час яких говорили про культурну дипломатію і міжнародну співпрацю, про відновлення України через мистецтво, про освіту та менеджмент у культурі. На початку заходу відеозв’язком до присутніх звернулась секретар Житомирської міської ради Галина Шиманська: «Для нашого міста велика честь зустрічати учасників форуму. Ми відзначаємо 1141 день народження Житомира у непростий час, але з вірою у майбутнє. З розумінням того, що саме культура і…
Треба раціонально використовувати вільний час і щодня читати книги
Літературно-мистецька зустрічі «Сила у слові» зібрала просвітян, письменників, журналістів, бібліотекарів, громадських активістів Житомира та митців з Києва. Захід пройшов у Поліському національному університеті до Дня Державного Прапора та Дня Незалежності України. — З набуттям державності ми намагаємося досягти, щоб українська мова набула державного розуміння і нею займалися саме державні інстанції. Як голова товариства, я подорожую і спілкуюся з вчителями, пропонуючи їм створити осередки «Просвіти». А вони мені: «Навіщо? Ми маємо державу і вона повинна цим опікуватися». Але на превеликий жаль, державою нині керують ті, кому наші духові цінності та мова, вони їм непотрібні в кращому разі, а в гіршому —…