У Житомирському обласному краєзнавчому музеї з аншлагом та дискусією пройшла зустріч «Меценат із Житомира». Подія приурочена до 165-річчя від дня народження барона Івана де Шодуара.
На огляд відвідувачів представили речі барона з колекції музею, документи з фондів Державного архіву Житомирської області. Голова Клубу колекціонерів та краєзнавців Житомира Богдан Ващенко подарував музею пам’ятну медаль, марку та конверт, які виготовлені спеціально до 165-річчя барона Івана де Шодуара і вже становлять цінність для колекціонерів.
Модерував захід директор музею Роман Насонов. Він зазначив, що постать Івана де Шодуара для житомирян оповита легендами, не до кінця досліджена, і дана зустріч покликана ці плями, можливо, закрити.
Завідувачка художнього відділу музею Лідія Дахненко розпочала виступ із історії створення художнього відділу музею, якому нині виповнюється 105 років, в основу якого покладено колекцію видатного житомирянина.
«Коли помер останній із Шодуарів, почалися пошукові роботи з виявлення переважно західноєвропейських картин і гравюр із колекції барона та передача їх до відділу, який тільки намічалося створити. Знайдена колекція стала найбільш цілісною, але передача її була досить трагічною. Речі були чомусь розпорошені по різних установах Житомира. Описи не були створені і ми до цього часу не знаємо історію побутування предметів, щоб встановити їх оригінальність, походження. Музейники над цим працюють».
Детальну історію та роль родини Шодуарів на Житомирщині розповіла присутнім, підтверджуючи сказане виставленими на огляд документами, спеціалістка Державного архіву Житомирської області Олександра Горпинич.
Жваву дискусію викликав виступ Петра Авраменка, режисера короткометражної кінострічки про барона де Шодуара, в сюжеті якої переплелися реальні факти та легенди про нього.
– Потрібно розмежувати історію, науку та творчість. Коли ми зацікавилися постаттю де Шодуара, виникла проблема, як донести про нього житомирянам, що про нього знімати. І включився механізм реклами, бо захотіли зняти так, щоб людям захотілося фільм дивитися. Причому зіштовхнулися з творчістю та наукою, а сухі цифри нікому, крім науковців, не цікаві. От і взяли тему скарбу. Як в інших містах роблять? Придумують щось таке, що буде цікаве туристам. Режисер також Одразу зазначу, що під час роботи над фільмом ми зіштовхнулися і з містичними моментами. Наприклад, приїхали знімати склеп, увімкнули генератор, виставили камери і – світло пропало. Єдиним виходом освітити акторів було заїхати машиною та увімкнути фари. Заїхали, порвали днище, почали працювати і сів акумулятор у машині. Всі стали, помолились, попросили Шодуара відзняти і сталося диво: запрацював генератор, – розповів Петро Авраменко та додав, що нині люди майже не читають книжок, а користуються інтернетом та дивляться фільми. — Маємо поєднувати науку, мистецтво сучасні підходи для однієї мети, щоб люди знали про такого видатного житомирянина як барон де Шодуар.
Далі виникла полеміка з боку наукових працівників. Лідія Дахненко розвінчала ідею про скарб як необґрунтовану: «Іван де Шодуар був сучасною людиною і кошти тримав у банку. Після смерті барона все вкрав начальник житомирської міліції на прізвище Кухарчук».
Під час зустрічі також було оголошено про відкриття меморіальної дошки барону Івану Максиміліановичу де Шодуару на приміщенні будівлі КП «Парк», а також перейменування на його честь міського парку культури та відпочинку.
Людмила Лобачова, фото Олександра Колісного зі сторінки музею
