14 квітня 2025 року, у день народження загиблого захисника Кирила Жукова, його мати Ніна виявила жахливу картину — могилу сина на Смолянському військовому кладовищі було осквернено. Зірвано шеврони, викрадено тактичні окуляри, розбито декоративний куб. Все це — просто під вікнами охоронної будки, під камерами відеоспостереження.
Про це повідомляє «20 хвилин Житомир».

Про вчинок вандалів жінка написала на своїй сторінці у Facebook:
“Житомирська падаль привітала сина по-своєму… Біля могили сина я кожен день, жалілася охороні. Підходили мами загиблих і теж говорили за крадіжки. І це перед носом у охорони! Російська сволота не забрала ці синові речі з рюкзака, коли пару днів лежав убитим на полі бою, а наша рідна житомирська сволота не гребує нічим…”
Цей акт наруги над пам’яттю — не перший. За словами Ніни Жукової, з могили неодноразово зникали квіти, особисті речі, дрібні сувеніри. Але саме 14 квітня, в день, коли Кирило мав би святкувати своє 31-річчя, біль матері від втрати знову розкрилася ще глибше.
“Подав документи в полк ‘Азов’ і пройшов”: Пам’яті Кирила Жукова, полеглого Героя з Житомира
14 квітня 1993 — 20 листопада 2024
Кирило Жуков — воїн, захисник України, боєць полку “Азов”, який віддав життя за свободу свого народу на Донеччині. Сьогодні його згадують не лише рідні й побратими, а й вся Житомирська громада, де пройшло майже все його життя.
Кирило народився в Києві, але з дитинства жив у Житомирі разом з мамою. Саме тут формувався його характер, тут зародилась його мрія — стати військовим. Ще навчаючись у Житомирській політехніці, хлопець уклав контракт із Національною гвардією України. А вже після початку повномасштабного вторгнення Росії, 25 лютого 2022 року, був у складі підрозділу в Чорнобильській зоні.
Та Кирило прагнув бути на передовій. Подав документи до полку “Азов” — і пройшов. Став бійцем елітного підрозділу, серед тих, хто щодня тримає оборону на найгарячіших напрямках. Останнім місцем служби стала Донеччина.



“До нас прийшли молоді рекрути. Я повинен їх супроводжувати,” — сказав Кирило матері перед останнім виходом на бойове завдання. Тоді попередив, що зв’язку не буде кілька днів. Але на сьомий день мама відчула щось недобре. Страшне передчуття підтвердилось — Кирило загинув 20 листопада 2024 року у селі Неліпівка, Бахмутського району.
Його поховали на Смолянському військовому кладовищі в Житомирі — поруч із рідним домом. Щодня біля могили буває мати загиблого героя — Ніна Жукова, яка все життя самостійно виховувала сина. Вона працює у Житомирській обласній філармонії, і роками поєднувала творчість із материнськими обов’язками. Часто брала підробітки, зверталась по допомогу до сусідів, щоб забезпечити Кирилові все необхідне.
Попри складнощі з точними науками, хлопець захоплювався історією, філософією, енциклопедіями, особливо — міфологією. Запам’ятовував навіть найскладніші імена персонажів, розмірковував про сенс життя і призначення людини. Був вдумливим, чуйним, зрілим не по роках.
P.S. Це вже не перший випадок, коли руйнують могили Героїв на кладовищах. Тільки нещодавно надійшло повідомлення про наругу над могилами в Баранівці. Поліція приймає запобіжні заходи, але подібні випадки не припиняються.
