Письменницька спільнота схиляє голову у жалобі…
Пішов у засвіти Анатолій Силович Сірик – член Національної спілки письменників України, член Національної спілки краєзнавців України, письменник, поет, перекладач, філолог, лавреат багатьох літературних премій, автор поетичних і дослідницьких книжок.
Світла пам’ять Вам, Анатолію Силовичу….
Василь Головецький написав на власній сторінці у соціальній мережі «Фейсбук»
Світлій пам’яті Анатолія Силовича СІРИКА
Пора відльотів,
виріїв пора…
Ніяк до тебе я чомусь не звикну!
Іще один поет злетів за небокрай,
Іще один із мого круга зникнув…
Де, Силовичу, смієтесь тепер?
Які у небі пишуться Вам вірші?
Поети не вмирають!
Він не вмер –
Він просто тимчасово нас залишив!
Анатолій Силович Сірик народився 28 вересня 1939 року в містечку Чуднові, що на Житомирському Поділлі. Після закінчення Чуднівської середньої школи вчився на будівничому факультеті Житомирського технікуму механічної обробки деревини, згодом студіював філологію в Київському університеті ім. Тараса Шевченка. Майже двадцять років жив і працював у Черкасах, де якийсь час очолював літературну студію ім. Василя Симоненка. Понад десяток літ (1981—1991) жив у Литві, вивчав литовську мову та літературу, долучаючись до перекладу на українську литовських поетів. У вересні 1991 року повернувся в Україну й оселився в Житомирі, тут працював редактором житомирського видавництва «Вісник», був одним із співзасновників приватного видавництва «Сі-еН-еС», директорував у ньому.
Дебютував поезіями в республіканській періодиці з 1968 року: альманах «Вітрила-68», «Літературна Україна», щоквартальник «Поезія-69», часопис «Дніпро». Опріч багатьох виданих поетичних збірок й інших книжок, упорядкував збірник українських народних казок «Чарівна скрипка», спромігся як редактор-упорядник (заодно й художник) видати поетичний альманах Житомирщини «Косень ’93» та книжку «Максим Рильський. В муках моїх золотих».