Цією публікацією ми розпочинаємо цикл інтерв’ю про мікробізнес. В об’єктиві цієї рубрики успішні представники мікробізнесу. Люди, які у робочий час намагаються прогодувати свої родини, а поза ним наближають Перемогу. Ті самі, яких, на думку ідеолога податкової реформи Данила Гетьманцева, «використовують для податкової оптимізації». Зрозуміло, що пана Гетьманцева переконати у протилежному може тільки сам пан Гетьманцев. Однак щоб адекватні люди змогли скласти об’єктивне власне враження про мікробізнес, ми започатковуємо цю рубрику.
Героєм першого інтерв’ю є житомирянин Максим Тимощук. Він є власником кав’ярні «Кавоманія» на Хлібній, 25. Бесіду з ним журналістка «Житомир Щодня» Євгенія Юрченко проводить під час чергового відключення світла. В цей час у кав’ярні відвідувачів майже немає. Хіба поодинокі, які не знають, чи не помічають відсутності світла. Максим витирає рушником руки, користуючись блекаутом, щоб зробити те, що не встиг між відвідувачами. А тут ми…
‒ Максиме, поки відсутнє світло, ми перечікуємо цей період у вашій затишній кав’ярні по Хлібній, 25 у Житомирі, освіжаючись прохолодними напоями. Скажіть будь ласка, коли саме ви відкрили цей заклад?
‒ Точно пам’ятаю. Це було 19 березня 2019 року.
‒ Звідки така точність? 19-19, це якась нумерологія?
‒ Просто так співпало. До цього у кав’ярні по Хлібній, 25 були інші власники. Однак через життєві перипетії вони тимчасово виїхали за кордон, тож вирішили здати своє кафе в оренду.
До мене тут був інший орендар.
(На цьому моменті до кав’ярні заходять два молоді чоловіка. Замовляють каву, однак наш співрозмовник просить пробачення, перериває інтерв’ю і пояснює клієнтам, що не може зробити їм каву через тимчасову відсутність електроенергії).
Його спроби, на жаль, не увінчалися успіхом. Тоді я запропонував взяти в оренду кав’ярню. Як зараз пам’ятаю, це було на початку березня. Ми про все домовилися із власником десь на початку місяця. А далі я мав 19 днів на те, щоб стартувати…
‒ Чому саме кав’ярня?
‒ Однією з моїх спеціальностей є «технолог харчового виробництва». У молоді роки працював барменом. Десь 5 років. Відтоді люблю спілкуватися з людьми.
‒ «Кавоманія» це твій перший бізнес-проект?
‒ Так. І вдалий. Та кількість відвідувачів, яка була до цього, і яка є зараз, це велика різниця. Можливо, просто вчасно. Тому що сьогодні у багатьох людей стрес, і вони хочуть поспілкуватися. А наш заклад це про спілкування також…
(До кав’ярні заходить дівчина. Вона терпляче чекає, допоки господар кафе поспілкується із журналістами. Однак Максим перепрошує, підходить до потенційної клієнтки і пояснює, що є проблема зі світлом, тому кава буде після закінчення блекауту. Далі він повертається до нас.)
‒ А що відвідувачі найчастіше купують у вашому кафе?
‒ Все залежить від сезону. Але переважно купують напої з молоком. У нас досить широкий асортимент. Як фірмові, так і традиційні…
‒ А що з холодними напоями?
‒ Ну тут у нас теж доволі широкий вибір… Є кава з соком, є з газованими напоями, з морозивом… В основному замовляють «джміль», «вишневий поцілунок». Чоловіки здебільшого купують «еспресо-тонік».
‒ Як вдається триматися на плаву і витримувати конкуренцію? У нашому місті багато кав’ярень…
‒ Переважно це через асортимент та комунікацію із клієнтами. Крім кави ми також робимо кондитерські вироби. Я сам їх роблю. І люди про це знають. Але найголовніше це постійно змінюватися і рухатися вперед. Пропонувати більше, ніж твої конкуренти.
‒ Вся «кондитерка», за твоїми словами, власного виробництва. Де береш рецепти?
‒ Частина з них класика. А частина. Не забувай, я ж маю профільну освіту. Експериментую, замінюю деякі інгредієнти…
‒ Для того, щоб бути на плаву, потрібно мати власний почерк. Якою є родзинка твого кафе?
‒ У кондитерському меню кафе є паштельки (паштель денато) з португальської кухні. Це випічка з листкового тіста із різновидом заварного крему. Ще одна «фішка» ‒ італійська сафіоні із сиром рікота. Ну і ще одне ноу-хау це маковий бісквіт із цитрусовим курдом.
‒ Ну з цим розібралися. Але нині такий час, що щохвилини доводиться боротися із якимись викликами. Які з них для вас найбільш актуальні?
‒ Найбільше вадять проблеми зі світлом. Постійно шукаємо виходи з ситуації. Можна було би використати генератор, але… Наша локація змушує рахуватися з думкою сусідів, а в нашому випадку це багатоповерховий будинок. Тому генератор може заважати своїм шумом. Плюс такий варіант нерідко вадить нашим клієнтам. Але ми налаштовані на позитив та вирішуємо ці проблеми.
‒ Що можеш побажати тим, хто лише починає свій бізнес?
‒ Терпіння і руху вперед. Бо коли починаєш пробуксовувати і стояти на місці, тебе випереджають. І тоді ти починаєш фантазувати, вигадувати щось нове, проявляти творчість.
‒ Поза бізнесом які маєш хобі?
‒ Маю захоплення, яке допомагає бізнесу. Це бджолярство. Власноруч виготовлений мед використовую у коктейлях та випічці. Мій дід, нині покійний, цим займався. Я скептично до цього ставився, але потім спілкувався із друзями, колегами, завершив курси навіть спеціальні при колишньому агроуніверситеті.
Інтерв’ю провела Євгенія Юрченко.