З нагоди Дня Збройних сил України у Житомирському технологічному фаховому коледжі пройшов патріотичний захід.
Студенти старанно підготувалися до події. Ведуча Анна Острогляд вишукано вела вечір, звучала музика та спів у виконанні: Дєніса Сокорчука, Сергія Любавіна, Андрія Солодкого, Задніпрянець Світлани, Прилипко Дарії, Сазонської Марти та Якусевич Дар’ї.
До участі запросили Михайла Сліпченка, ветерана-добровольця, заступника голови ГО “Житомирська обласна спілка учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни “УВО””. Михайло Сергійович розповів про свій військовий досвід і власне бачення подальшої долі України: “Мені не подобається, коли Героями називають лише тих, хто загинув. Їх внесок неоціненний, але не потрібно забувати живих та тих, хто нині повертається із зони бойових дій. І ви теж герої, бо не виїхали з України, а тут і зараз будуєте нашу державу. Я глибоко переконаний, що приблизно в 2028 році нас чекає черговий смертельний герць із московитами. Ми маємо до цього готуватися вже зараз”. Промова ветерана викликала неабиякий інтерес, спілкування та обмін думками продовжились після заходу.
Подію прокоментувала Ольга Зелінська, заступниця директора з виховної роботи: “ Ми постійно проводимо патріотичні заходи, студенти виховуються у дусі громадянської ідентичності, співають лише українські пісні. Коли лунає тривога, ми не відміняємо заплановане, проводимо все укритті. Ми звикли пристосовуватися до різних умов сьогодення, до реалій життя. Тому були готові до можливої відсутності світла, це нас би не налякало. Бачите — поставили генератор і працюємо”.
Літературним доповненням вечора став виступ Людмила Заліщук, просвітянки, молодшої наукової співробітниці Житомирського обласного літературного музею. Вона розповіла присутнім про вплив війни на творчість письменників-сучасників, про те, що викладені твори в соціальних мережах можуть “забанити”, як болючий контент. Жінка зачитала свіжі поезії Євгенії Юрченко та Сергія Сіваченка.
“Запоріжжя, що за кам’яними порогами, // було твоїм домом, // тепер твій дім — вся Україна. // І мова твоя — українська, // і як ти без неї жив не відаєш, не пам’ятаєш. // Все, що було до того, // потьмарилося, // коли вперше став трьохсотим…” © Євгенія Юрченко
Зустріч завершилась переглядом документальних кадрів із зони бойових дій.
Студенти старанно підготувалися до події. Ведуча Анна Острогляд вишукано вела вечір, звучала музика та спів у виконанні: Дєніса Сокорчука, Сергія Любавіна, Андрія Солодкого, Задніпрянець Світлани, Прилипко Дарії, Сазонської Марти та Якусевич Дар’ї.
До участі запросили Михайла Сліпченка, ветерана-добровольця, заступника голови ГО “Житомирська обласна спілка учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни “УВО””. Михайло Сергійович розповів про свій військовий досвід і власне бачення подальшої долі України: “Мені не подобається, коли Героями називають лише тих, хто загинув. Їх внесок неоціненний, але не потрібно забувати живих та тих, хто нині повертається із зони бойових дій. І ви теж герої, бо не виїхали з України, а тут і зараз будуєте нашу державу. Я глибоко переконаний, що приблизно в 2028 році нас чекає черговий смертельний герць із московитами. Ми маємо до цього готуватися вже зараз”. Промова ветерана викликала неабиякий інтерес, спілкування та обмін думками продовжились після заходу.
Подію прокоментувала Ольга Зелінська, заступниця директора з виховної роботи: “ Ми постійно проводимо патріотичні заходи, студенти виховуються у дусі громадянської ідентичності, співають лише українські пісні. Коли лунає тривога, ми не відміняємо заплановане, проводимо все укритті. Ми звикли пристосовуватися до різних умов сьогодення, до реалій життя. Тому були готові до можливої відсутності світла, це нас би не налякало. Бачите — поставили генератор і працюємо”.
Літературним доповненням вечора став виступ Людмила Заліщук, просвітянки, молодшої наукової співробітниці Житомирського обласного літературного музею. Вона розповіла присутнім про вплив війни на творчість письменників-сучасників, про те, що викладені твори в соціальних мережах можуть “забанити”, як болючий контент. Звичайно зачитала свіжі поезії Євгенії Юрченко та Сергія Сіваченка.
“Запоріжжя, що за кам’яними порогами, // було твоїм домом, // тепер твій дім — вся Україна. // І мова твоя — українська, // і як ти без неї жив не відаєш,
не пам’ятаєш. // Все, що було до того, // потьмарилося, // коли вперше став трьохсотим…” © Євгенія Юрченко
Зустріч завершилась переглядом документальних кадрів із зони бойових дій.
Людмила Лобачова, фото зі сторінки коледжу
