Цей день – не лише про втрату. Це про біль, який не стихає. Про людей, яких не встигли обійняти. Про злочини, які не мають терміну давності і про які Україна має говорити світові.
Системні злочини проти полонених стали частиною воєнної практики країни-агресора. Росіяни катують. Розстрілюють. Принижують. Використовують наших людей як живий щит, інструмент пропаганди і шантажу.
Оленівка, тортури струмом у полоні, сексуальне насильство, неналежне харчування, відсутність медичної допомоги і зв’язку з рідними – не винятки, а ланки цілеспрямованої політики.
Росія порушує: Женевські конвенції, Конвенцію ООН проти катувань, Римський статут Міжнародного кримінального суду, основи гуманістичної традиції. Це – воєнні злочини. Злочини проти людяності.
Маємо справу з організованою системою знущань над українськими полоненими. Це недостатньо спостерігати – міжнародні інституції мусять діяти. Потрібен їхній тиск. Доступ. Контроль. Відповідальність.
Збройні Сили України вдячні всім волонтерам, правозахисникам, журналістам, які не дають замовчати трагедії наших полонених. Тим, хто шукає зниклих. Підтримує родини. Тримає зв’язок.
Ми вшановуємо полеглих у полоні. Закатованих. Знищених. Ми пам’ятаємо. І не пробачимо.
Ми віримо в повернення кожного нашого воїна. І в силу кожної родини, яка чекає. З любов’ю, болем і витримкою.
Держава робить усе можливе, щоб повернення відбувалися. І ця робота триває, щоб повернути додому всіх.
Це не просто боротьба за наших людей. Це – боротьба за людяність.
Пам’ять. Терпіння. Віра. Шана тим, хто чекає. Слава тим, хто рятує. Слава тим, хто бореться.
Слава Україні!
Героям слава!” – Головнокомандувач ЗС України генерал Олександр Сирський.
Використано ілюстрацію Yevhen Moroz
