Ексклюзивне інтерв’ю директора ДБР Олексія Сухачова агентству “Інтерфакс-Україна”
Текст: Оксана Геронтьєва
Директор ДБР – людина непублічна, інтерв’ю чи навіть коментарів від пана Сухачова – обмаль. Втім відомство, яке він очолює, майже щоденно у фокусі уваги, бо кримінал, тим чи іншим чином пов’язаний із війною, військовими та правоохоронцями – підслідність Бюро. Про СЗЧ та ТЦК, про “Скелю” і українське військо в цілому, про візію і системність роботи, про зброю як ключовий виклик, злочини в оборонці і не тільки розказав Сухачов у розлогому інтерв’ю агентству
(Перша частина інтерв’ю)
ПРО СПРОМОЖНІСТЬ
Ви очолюєте правоохоронний орган, який є критично важливим в умовах війни, оскільки забезпечує законність у Силах оборони та стійкість безпекового сектору. На Вашу думку, чи відбулося Бюро як інституція?
Переконаний, що так. Хотілося б, щоб нашу діяльність оцінювали не за окремими гучними справами, або принаймні не тільки за ними, а й за системністю роботи. Я кажу і про професійну команду, і про сучасні механізми розслідування, і про посилені територіальні управління, – ми спроможні працювати на результат навіть у найскладніших умовах повномасштабної агресії рф.
Трохи цифр. За час війни навантаження на ДБР зросло у 7 разів! Військові кримінальні правопорушення – це 90% від всіх наших проваджень. У слідства Бюро зараз 372 тисяч кримінальних проваджень, а самих слідчих в ДБР близько 500 у всіх регіонах України.
Що робимо, щоб впоратися з таким обсягом роботи? Пріоритизуємо, залучаємо в допомогу слідчим не тільки наші оперативні підрозділи, а й оперативників з інших правоохоронних органів.
Ми неодноразово просили парламент збільшити чисельність ДБР, досягли результату – плюс 300 працівників до 1900. Зараз штат заповнений майже на 100%. Хто не витримує навантаження, переходить до інших правоохоронних органів, навіть на керівні посади.
Це трохи дивно, бо у ваших підлеглих є мотивація – гідна зарплата
Вимоги і навантаження теж відповідні, тож шукаємо серед бажаючих найкращих. Взагалі щодо кадрів у нас є амбітне бажання – створити нову генерацію працівників ДБР. Для цього ми вже декілька років працюємо з низкою фахових вишів в Україні щодо практики студентів 3-4 курсів бакалаврату і магістрів. Придивляємося до талановитої молоді, цікавимося особистістю, цінностями, бажанням працювати, щоб залучити у свою команду. Таким чином хочемо максимально використовувати ресурс, який у нас є, щоб досягати максимального результату.
Наскільки важливим для роботи ДБР є використання сучасних цифрових інструментів?
Приведу один приклад. В ході розслідування таких злочинів, як самовільне залишення частини (СЗЧ), ми зіштовхнулися з проблемою, що по цій темі є дуже великий обсяг інформації, яка належним чином не систематизована. Це суттєво ускладнювало і роботу слідчих, і процес взаємодії зі Збройними силами України. Щоб вирішити цей масив проблем і максимально оптимізувати усі процеси, наші фахівці створили базу, яка називається С34. Зараз в ній є практично вся інформація від усіх правоохоронних органів по більшій частині військовослужбовців, що самовільно залишили частину. Програма містить і шаблони для підготовки процесуальних документів. Слідчий робить кілька простих маніпуляцій в програмі і автоматично у нього заповнюються всі документи, необхідні для тієї чи іншої дії.
Зараз базою користуються Військова служба правопорядку (ВСП у ЗСУ), ДБР і Нацполіція, яка дотична до організації розшуку військовослужбовців. У кожного патрульного в планшеті є інформація щодо СЗЧ – патруль в будь-якому місці може перевірити, чи є ця людина в розшуку, або чи має процесуальний статус.
Також ГУР МО має доступ до цієї бази в питаннях звірки щодо військовополонених, адже особа може бути в полоні, але в списках військової частини все ще числитися в СЗЧ.
Таким чином, станом на сьогодні у нас є максимальна обізнаність щодо тих, хто самовільно залишив військову частину. Це дуже якісний, вистражданий нами державний інструмент.
З травня ми модернізували С34 і зараз кожен військовослужбовець, який вирішив повернутися на службу із СЗЧ, може звернутися до будь-якого нашого територіального управління і оперативно отримати юридичну підтримку та допомогу.
Загалом за 2025 рік майже 10 тис. військовослужбовців звернулися до ДБР з метою повернення до військових частин через звільнення від кримінальної відповідальності (по 401 ст. КК). У 2026 році, завдяки нашій системі С34, звернулися вже 7,5 тис. військових, які хочуть повернутися у стрій.
Статистика по СЗЧ є наразі закритою інформацією, а про динаміку що можна сказати? Чи збільшується кількість військових, які залишають місце служби?
Фактів СЗЧ не стає менше. Але ми працюємо над тим, щоб ті, хто хоче повернутися на військову службу, могли зробити це максимально швидко і з поновленням всіх встановлених виплат.
Статистичні дані по СЗЧ включають вже померлих і загиблих, тих, хто відбуває покарання, хто виїхав за кордон, хто знаходився чи знаходиться в полоні і тих, хто переховується. Останніх десь лише третина від загальної кількості.
МАЙБУТНЄ ЗЛОЧИНУ СЗЧ
Злочини СЗЧ та дезертирства – невід’ємна складова будь-якої війни. Чи можна в цьому питанні говорити про системний підхід і продуктивну співпрацю із Міноборони та іншими держорганами?
За час війни ми разом з керівництвом Міністерства оборони, Генеральним штабом, командуванням Сухопутних військ неодноразово переформатовували підходи, як із цим кризовим явищем боротися. Були і певні зміни в законодавстві щодо посилення кримінальної відповідальності, і тричі парламент підтримував можливість непритягнення до кримінальної відповідальності тих, хто вчинив СЗЧ і хотів повернутися в стрій.
При новому очільнику Міністерства оборони ця робота теж продовжується.
Що це означає? Ми плідно працювали з парламентарями і Офісом генпрокурора ще до призначення Михайла Федорова на посаду міністра оборони. Зараз підтримуємо ініціативу парламентарів, що потрібно наділити Військову службу правопорядку (ВСП) у ЗСУ – ред.) функціями органу досудового розслідування. Не важливо, залишиться у них ця назва чи буде якась інша.
Наша пропозиція наступна: надати Військовій службі правопорядку право досудового розслідування. Це можна легко зробити в межах штатної чисельності ЗСУ, не збільшуючи фінансування. Оновлений орган досудового розслідування може розслідувати такі кримінальні злочини, як СЗЧ, дезертирство, непокору та деякі інші.
Сьогодні кількість співробітників ВСП дорівнює 1,5% від загальної чисельності ЗСУ. Тобто, це доволі велика структура. Так от, ми запропонували підібрати кадри з числа військовослужбовців, які мають юридичну освіту, досвід роботи на оперативних або слідчих посадах в правоохоронних органах, сформувати з цієї категорії дієвий апарат, який одразу почне розслідувати кримінальні провадження визначених категорій.
Офіцерський склад ми пропонуємо залишити за ДБР, а злочини військовослужбовців, які не мають офіцерського звання, розслідуватиме військова служба правопорядку.
Зараз цей законопроєкт перебуває на розгляді комітету з питань правоохоронної діяльності.
Розраховуєте на підтримку Верховною Радою цього законопроєкту?
Для нас, для держави, для безпеки суспільства в цілому це дуже важливо. Тож, сподіваємося і розраховуємо, що парламент піде назустріч, приділить більшу увагу проблемі СЗЧ і підтримає цю ініціативу.
Тобто, це буде елемент військової юстиції?
Можна і так сказати. Комітет ставить перед нами ще питання створення військових судів. Але моя особиста думка – цього робити не потрібно. Це великі витрати і по фінансах, і по часу. Бо військовим судам потрібен конкретний бюджет: на створення апарату, технічне забезпечення тощо. І я не кажу вже про кадри, коли в судах і так критично не вистачає суддів.
Ще ми попросили комітет вирішити питання судової тяганини, бо наразі буквально боремося за кожного, хто хоче повернутися із СЗЧ з використанням механізму, передбаченого статтею 401 КК (за умови подання військовим рапорту і отримання згоди командира – ІФ). Тож, підтримуємо профільний Комітет в ініціативі надати прокуратурі повноваження приймати рішення про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності військовослужбовців. Сподіваюся, колеги з прокуратури теж нас підтримають, з урахуванням наших конструктивних відносин.
ЗАГРОЗА ЗБРОЇ
Чи реально впровадити дієвий механізм запобігання незаконному обігу зброї, зокрема, трофейної?
Ще 2 роки тому ми спілкувалися з головою Нацполіції Іваном Вигівським та міністром внутрішніх справ Ігорем Клименком і вирішили, що нам потрібно моделювати, як ми будемо боротися із незаконним обігом зброї – так званої “трофейної” зброї або тої, що може розкрадатися. Це небезпечне явище, не тільки під час війни, а й вже після завершення воєнних дій, тому що є максимально небезпечним інструментом для злочинних угрупувань і просто неврівноважених громадян.
Зброя – ключовий виклик і для Нацполіції, і для ДБР, і ми це чітко розуміємо. Будемо відверті, зброї і вибухівки за межами зони бойових дій досить багато. В ході оперативних розробок ми регулярно «закуповуємо» зброю, яка за обліками рахується втраченою, або списаною. Так само і з вибухівкою. Ця проблема існує практично в усіх регіонах країни. Продаж стрілецької зброї взагалі став буденним явищем. Продають і міни, і дороговартісні дрони, і інше озброєння.
Наразі ми відпрацювали певні механізми отримання оперативної інформації від підрозділів Нацполіції. Поліцейські володіють оперативною інформацією в районах, тому я попросив про миттєву комунікацію в питаннях зброї. І такий механізм вже відпрацьований з Департаментом стратегічних розслідувань, Департаментом карного розшуку, регіональними управліннями поліції. Надходить інформація – швидко даємо їй оцінку і визначаємося, яким чином будемо відпрацьовувати документування злочину.
Все обмежиться обміном інформації чи буде напрацьований предметний алгоритм протидії незаконному обігу зброї?
Ми намагаємося ці схеми ліквідовувати на початковій стадії. Для цього ДБР необхідна первинна оперативна інформацію про осіб, які планують отримати грошові кошти від продажу зброї. А дієвий алгоритм протидії продажу зброї – це контроль з боку військового командування.
Чи є взагалі комунікація із військовим керівництвом щодо протидії продажу зброї та іншим видам “заробітку” військових?
Ми постійно комунікуємо з військовим командуванням по усьому спектру наявних проблем. Раз на кілька місяців інформуємо Генштаб, керівників окремих родів військ про системні кризові кримінальні явища в тих, чи інших частинах: наводимо статистику, конкретні приклади, говоримо, на що потрібно звернути увагу.
Ми розуміємо, що можемо постійно когось затримувати, відпрацьовувати ті чи інші проблеми, але якщо не буде від командування певної реакції – результату не буде. На 90% рішення цієї проблеми залежить від бажання та участі командування.
То Вас чують?
Наведу такий приклад. В 2024 році ми фіксували системне розкрадання пального в ЗСУ на рівні батальйонів, бригад, центральних складів паливно-мастильних матеріалів, в тому числі, і того, що надходило по лінії міжнародної технічної допомоги (МТД). В межах кримінальних проваджень ми провели комплекс оперативних заходів, узагальнили аналітику щодо стану збереження пального на усіх складах ЗСУ та почали діяти. За результатами наших розслідувань притягнули до відповідальності 39 військовослужбовців, в тому числі 21-го – на рівні середнього та старшого начальницького складу, які були залучені чи організовували розкрадання пального на складах ЗСУ. Загалом йшлося про розкрадання майже 1400 тон пального вартістю майже 55 млн грн.
Всю інформацію ми узагальнили та проінформували генерала Сирського. Розуміючи, що це системне явище, вийшли на Міноборони з ініціативою, щоб маркувати дизельне пальне кольором. Ще понад півроку пішло на подолання внутрішніх бюрократичних перепон, але наша ініціатива таки спрацювала. Зараз увесь дизель, який надходить для ЗСУ і становить левову частку від їх потреб у пальному, у тому числі той, що надходить по лінії МТД – маркується відповідним кольором. Звісно, це не зупинило бажаючих заробити на продажі палива військових від злочину. Але таких випадків стало менше. Тобто, кооперація з Міністерством оборони спрацювала. Кольорове маркування – це наша спільна перемога і якісний запобіжник.
ЗЛОЧИНИ В “ОБОРОНЦІ” НЕ ЗАГРОЖУЮТЬ ОБОРОНОЗДАТНОСТІ
На моє переконання – ні. Є певні контракти, які викликають занепокоєння в частині дотримання термінів виконання чи якості продукції, де виконавцями є юридичні особи, у тому числі резиденти інших держав. Є низка кримінальних проваджень по кримінальних злочинах під час реалізації цих контрактів. Але говорити про системну корупцію в Міністерстві оборони або в Агенції оборонних закупівель ми не маємо підстав.
КОРУПЦІЯ ПРАВООХОРОНЦІВ
Наскільки серйозна на даний час проблема корупції серед правоохоронців та чи мають місце факти приховування таких злочинів?
Корупційні злочини, в тому числі правоохоронців з різних структур, теж є нашим пріоритетом, як і питання нацбезпеки – колабораціонізм, держзрада, пособництво державі-агресору.
Ми кожного тижня затримуємо представників правоохоронних органів за отримання неправомірної вигоди чи скоєння інших злочинів. Така ж ситуація і з іншими нашими суб’єктами, які підпорядковуються міністерствам чи Кабінету Міністрів. Постійно інформуємо про результати цієї роботи відповідних керівників. На жаль, навіть постійне інформування не відбиває бажання у посадовців ризикувати кримінальним покаранням, отримуючи додаткове фінансування у незаконний спосіб.
ПРО ТЦК ТА ДАХ
Майже кожен день з’являється публічна інформація про зловживання у сфері мобілізації, до яких причетні військовослужбовці і керівники ТЦК та СП. Чи мають схеми ухилення від мобілізації якесь централізоване “кришування”?
Злочини в сфері мобілізації, до яких дотичні ТЦК – це ще один надважливий напрямок нашої роботи на рівні із СЗЧ та розкраданнями у війську. До речі, низку масштабних схем щодо уникнення мобілізації ми виявили і в наших судах. Коли приймаються фіктивні рішення, які надають змогу чоловікам або виїхати за кордон на нібито законних підставах, або уникнути мобілізації іншим способом.
Чи існує в ТЦК та СП “кришування” на найвищому рівні? На моє переконання як керівника правоохоронного органу, який постійно з цим явищем стикається – а ми кожного тижня когось затримуємо – сьогодні такого явища немає.
Є певні проблеми в регіонах, коли організаторів цієї діяльності на обласному рівні не одразу вдається притягнути до відповідальності. В межах оперативно-розшукових справ жодної інформації про причетність командування Сухопутних військ, які відповідають за організацію роботи ТЦК, чи вище ми не отримували. Тобто, на сьогодні такої протиправної діяльності на рівні вищого командування ми не фіксуємо.
Це означає, що раніше фіксували?
Так, у кейсі ексначальника Одеського обласного ТЦК та СП Євгена Борисова. Зараз більшість кримінальних проваджень, в яких він підозрюється в незаконному збагаченні, перевищені службових повноважень і таке інше вже перебувають на розгляді суду.
Скажу так: у нього залишається багато зобов’язаних йому людей на певних посадах. Цим розслідуванням ми декого зачепили, тому проти нас розпочали медійну атаку, що ДБР нібито “продало” справу за $500 тис., і Борисов собі спокійно гуляє на волі. Але ситуація зовсім протилежна: ДБР зробило все, і навіть більше, щоб ефективно провести досудові розслідування та направити обвинувальні акти до суду у 4 кримінальних провадженнях, де підозрюваним є колишній обласний Одеський воєнком. Ми як ніхто зацікавлені у вироках для цього фігуранта та справедливому покаранні. Але ми також, як орган досудового розслідування не маємо права втручатися в судовий процес, а саме на цьому рівні система дає певний збій. Водночас суспільна думка формується таким чином, що ДБР відповідальне і за результат в суді. Але не всі судді і не в усіх регіонах готові працювати на спільний і законний інтерес. Незважаючи на всі медійні інспірації, вважаю, що в цій історії Бюро максимально відстоює інтереси держави і суспільства.
Для нас кейс Борисова принциповий, бо ця людина – єдиний керівник ТЦК та СП обласного рівня, який акумулював потоки від ще кількох керівників областей, здійснював системний збір коштів у кількох регіонах за надання можливості чоловікам уникнути мобілізації та координувався, на той час, на рівні командування ЗСУ.
Детальніше публічно сказати не можу, лише наголошу: ми змістовно і предметно працюємо по всіх фігурантах, розуміємо їхні контакти, зв’язки та бізнес-інтереси.
РЕФОРМА ДОРІВНЮЄ ЗНИЩЕННЮ
Президент України заявляв про нагальну необхідність реформування ДБР, втім подачу відповідного законопроєкту в Раду було відтерміновано на кінець цього року. Питання критичне у межах переговорного кластера «Основи»: Європейська комісія вимагає перезавантаження за аналогом моделі НАБУ — із вирішальним голосом міжнародних експертів під час добору керівництва. Яким є Ваше бачення реформування відомства?
З грудня минулого року ми почали відчувати, що активізувалася потужна кампанія проти існування ДБР в тому форматі, який є сьогодні. Наша діяльність не дуже подобається окремим фігурантам наших кримінальних проваджень і вони через свої медіаресурси формують думку про необхідність реформування Бюро.
Ці тези активно просуваються і в українському суспільстві, і серед наших європейських партнерів. Ми не проти реформування в контексті допомоги та вдосконалення роботи Бюро. Ми проти підміни понять, коли під словами про «реформу» приховані зовсім інші, цілком прагматичні інтереси. Та й зрештою в базових вимогах ЄС йдеться про проведення комплексного огляду інституційного забезпечення ДБР, що закріплено у відповідному розпорядженні нашого Уряду.
У нас не передбачено коштів бюджету, щоб винаймати міжнародних аудиторів. Ми є державним органом, до того ж маємо чутливі кримінальні провадження та інформацію з обмеженим грифом. Тому вийшли з офіційним листом на Рахункову палату щодо проведення аудиту за визначеними параметрами, і в червні цього року цей аудит вже завершено.
Аудит охопив питання відповідності процесів та елементів інституційного забезпечення ДБР вимогам законодавства в частині нормативно-правового регулювання, організації та функціонування системи управління, інституційної структури, кадрового, фінансового та матеріально-технічного забезпечення, цифрової інфраструктури, а також механізмів контролю, прозорості та підзвітності. Окрему увагу приділено питанням внутрішнього контролю, функції якого з огляду на специфіку діяльності ДБР, охоплюють питання внутрішньої безпеки, професійної етики та доброчесності.
По кожному пункту ДБР отримало позитивну оцінку. Так, висновок Рахункової палати, який, до речі, опублікований у них на сайті, містить низку рекомендацій і для Уряду, і для Верховної Ради, і для ДБР щодо вдосконалення тих чи інших процесів, але загальний висновок аудиту, що Бюро спроможне виконувати поставлені завдання у повному обсязі. Крапка.
Не всім це подобається, але у висновку кожне слово має свою аргументацію.
Повторюся, але я вважаю, що в першу чергу ми повинні вести мову про розвиток інституції. А те, що пропонується в якості реформування зараз – це знищення Бюро. Для прикладу, зараз у роботі у наших слідчих понад 372 тис кримінальних проваджень. У мене питання, що відбудеться зі станом досудового розслідування більшості із них, якщо всі працівники ДБР повинні будуть піти на атестацію? До неї потрібно готуватися, і не один день. Ці 372 тис. розслідувань одразу зупиняться і всі наші фігуранти з підозрами “зависнуть у повітрі”. Не будуть проводитися експертизи та якісні слідчі дії, тому що наші співробітники будуть думати не про розслідування, а про те, де вони працюватимуть завтра і таке інше.
В цій історії нас підтримує профільний комітет. Члени комітету теж розуміють, що реформування ДБР під час війни – це загроза забезпечення правопорядку у ЗСУ, загроза для держави в цілому.
Зараз, до речі, знову готується чергова медійна провокація проти Бюро та мене особисто. Але, якщо я так «муляю» комусь очі, значить я – на своєму місці.
ЗУПИНИТИ КАТУВАННЯ
Однією із ключових задач власне створення Бюро було недопущення фактів катування у правоохоронних органах, в ЗСУ та установах пенітенціарної системи. Чи є успішною ця робота?
Тривалий час ми отримували оперативну інформацію про систематичне порушення прав ув’язнених, у тому числі катування в установах виконання покарань. Але, на жаль, за попереднього керівництва Мінюсту та ДКВС ефективність протидії цим явищам фактично дорівнювала нулю. Після зміни керівництва Міністерства нові керівники були призначені й на регіональному рівні, що призвело до позитивних зрушень і протидія негативним явищам в місцях відбування покарань стала більш ефективною. Зокрема, по вбивству ув’язненого в Київському СІЗО наразі притягнуто до відповідальності працівників установи покарання, ув’язнених та навіть лікарів, які не зробили нічого, щоб врятувати людину. Загалом 13 осіб.
Працюємо не тільки у Києві, а й у Харкові, Полтаві, Львові, Івано-Франківську. Вважаю, що зараз держава контролює дотримання законності в установах покарання і слідчих ізоляторів, чого раніше не було.
Так, ми поки не побороли факти потрапляння на територію пенітенціарних закладів телефонів або інших заборонених дріб’язкових речей, але вже системно взялися за недопущення катувань.
Яка ситуація із катуванням в ЗСУ та у поліцейських відділках?
У поліції фактів катувань наразі практично немає, тому на щастя немає про що говорити. Але є в Збройних силах. Зокрема, в ТЦК та бойових частинах, нажаль, також. Нещодавно ми завершили розслідування справи щодо катування та сексуального насильства в районному ТЦК на Одещині, до суду скерували справу начальника РТЦК на Миколаївщині і його підлеглих, які тримали у підвалі й катували батька п’ятьох дітей. В Миколаївському обласному ТЦК у тісній взаємодії із Уповноваженим ВРУ з прав людини Дмитром Лубінцем почали розслідування факту катування чоловіка, якому військові ТЦК не давали довгий час вийти на зв’язок з рідними й зламали ребра… Таких випадків, на жаль, дуже багато, але докладаємо зусиль, щоб реагувати на кожен та притягати винних до відповідальності. І головне, проводимо комплекс превентивних заходів, щоб таких випадків ставало все менше і менше.
(Продовження читайте у другій частині інтерв’ю директора ДБР, яку буде опубліковано на сайті агентства пізніше)
