День літнього сонцестояння — особливий день року, що знаменує астрономічний початок літа. Червень — квітуча пора, яка обіцяє нам ще багато теплих і світлих днів попереду. Саме в червні завдяки одній з головних подій астрономічного календаря — літньому сонцестоянню (Summer Solstice) — мешканці Північної півкулі можуть насолодитися найдовшим днем та найкоротшою ніччю у році. Червневий сонцеворот здавна був важливим культурним феноменом для багатьох народів і залишається таким досі. Літнє сонцестояння настає, коли Північний полюс Землі досягає максимального нахилу в бік Сонця, яке займає найвище з можливих положень на нашому небосхилі.
День літнього сонцестояння — це момент, коли Сонце досягає найвищої точки над горизонтом у Північній півкулі. Саме тоді спостерігається найдовший день і найкоротша ніч року.
Астрономічно літнє сонцестояння вважається початком літа. Воно настає через нахил земної осі: у цей час Північна півкуля максимально повернута до Сонця та отримує найбільше сонячного світла протягом року.
Після дня сонцестояння світловий день починає поступово скорочуватися, хоча справжнє літнє тепло в багатьох регіонах ще лише набирає силу.
Як виникла ідея відзначати День літнього сонцестояння?
Без сонячного світла й тепла наша прекрасна планета втратить життя і перетвориться на мертву крижану пустелю. Якимось дивним чином це розуміли ще в прадавніх культурах, хоч люди тоді й не мали наукового підґрунтя для усвідомлення надважливої ролі Сонця.
Давній Єгипет
Так, домінуючою фігурою серед найвищих богів Древнього Єгипту вважався бог Сонця Ра, а в час правління фараона Ехнатона було прийнято культ Атона — втілення Сонця, творця та годувальника всього живого. В індуїзмі теж є сонячний бог — Сур’я, божественний творець денного світла. Щоденна мантра віруючих індусів, яку вони читають на світанку, присвячена саме Сур’ї. Взагалі, звернувшись до будь-яких релігій найдавніших часів, легко помітити, що чи не в кожній з них сонячні божества відіграють верховну роль в пантеоні.
Не дивно, що при такій пошані до світила, люди завжди надавали великого значення подіям сонячного циклу, особливо таким помітним, як дні сонцестояння. В Єгипті цей період знаменувався появою на небі зірки Сіріус та повноводдям Нілу, тобто надіями на майбутній врожай. В Китаї в дні літнього сонцевороту вшановували землю, жіноче начало та енергію інь.
Месопотамія
На відміну від інших, давні мешканці Месопотамії не вважали найдовші літні дні святковими — для них це були дні жалоби, адже літнє сонцестояння означало настання сильної спеки, голоду та хвороб. Це був час нещадного Нергала — бога війни та епідемій. Натомість бог плодючості Таммуз в цей період кожного року символічно помирав.
Давня Греція
Для давніх греків літнє сонцестояння означало час нового починання, нових сил і рівності. Стародавні календарі свідчать про те, що цього дня в Афінах наставав Новий рік, і починався зворотній відлік до Олімпійських ігор, які стартували в перший день повного Місяця після літнього сонцевороту. В найдовший день у році раби отримували рівні права з вільними громадянами і могли насолоджуватися масовими гуляннями, бенкетами та іграми, бо якраз тоді греки святкували фестиваль Кронії на честь титана Кроноса, за часів якого на Землі нібито була Золота доба.
В Древньому Римі літній сонцеворот співпадав із вшануванням богині Вести — Весталіями. Веста була богинею родинного вогнища, покровителькою заміжніх жінок, шлюбу та невинних дівчат. За кілька тижнів до сонцестояння храм Вести відкривався для всього жіноцтва і це був єдиний період у році, коли жінки могли робити жертвоприношення. Жертви були як досить кривавими — у вигляді ще не народжених телят, так і звичайними — спеціальними пирогами, приготованими на воді зі святого джерела.
Північна Америка
Корінні племена індіанців Північної Америки відзначали червневе сонцестояння ритуальними танцями на честь Сонця. Приміром, народ сіу мав ритуал під назвою «танок погляду на Сонце». Це був танець в ритуальному колі, в центрі якого знаходилася тополя. Дерево вважалося поєднальною ланкою між небом та землею, а тіла танцюристів вкривали різнобарвні малюнки. Червоний колір символізував Сонце, синій — небо, білий — світло, жовтий — блискавку, а чорний — ніч.
Скандинавія
Особливо радісно літнє сонцестояння сприймали народи країв з холодним кліматом, де пережити сувору зиму було досить нелегко. Населення Скандинавії відзначало настання теплої пори ритуальними трапезами та великими вогнищами, які втілювали в собі жар Сонця. Войовничі вікінги планували військові походи та укладали більшу частину своїх торговельних і правових угод саме в цей період, бо він вважався часом великої сили.
Кельти
Кельти мали у червневий сонцеворот свято Літи — середини літа. Це був радісний час для пісень, танців, розваг та ритуалів, пов’язаних з вогнем і водою. Люди прикрашали себе й свої оселі вінками й гірляндами з квітів і трав, які саме набували цілющої сили. Також в ці дні було прийнято гуляти весілля. Взагалі період літнього сонцестояння для кельтів був чарівним часом, коли звичайні закони природи призупиняли свою дію, духи та феї легко контактували з людьми, а люди могли виходити за рамки звичних обмежень свого світу.
Існує припущення, що кельтські друїди в день літнього сонцестояння свої ритуали проводили в Стоунхенджі — прадавній мегалітичній споруді, призначення якої залишається загадкою, але при цьому вона є надзвичайно точним астрономічним календарем. На світанку найдовшого дня Сонце сходить просто над П’ятковим каменем Стоунхенджу і його перші промені освітлюють центр споруди.
Слов’яни
Нашими слов’янськими предками – язичниками у літнє сонцестояння вшановувався бог Купало, який опікувався красою, молодістю, коханням та шлюбом. Природні стихії — вогонь і вода були головними атрибутами свята. Молоді хлопці й дівчата перестрибували через багаття, пускали вінки за водою, співали пісень та влаштовували обрядові хороводи. Трави й росу, зібрані на світанку, застосовували як надійні ліки, а ще це був час магії, коли можна зустрітися з лісовиком, мавкою, русалкою та іншою нечистою силою.
