викликати запитання. Після конфлікту за участю представників громадськості та звинувачень на адресу однієї з кандидаток на посаду голови суду до компетентних органів направлено звернення щодо можливого втручання в діяльність суддівського самоврядування.
Чи може громадський контроль перетворитися на інструмент тиску? Де проходить межа між правом суспільства контролювати судову владу та неприпустимим втручанням у процедуру таємного голосування?
Саме ці питання постали після подій у Корольовському районному суді Житомира.
Що відбулося 29 вересня?
29 вересня 2026 року відбулися збори суддів Корольовського районного суду міста Житомира, на яких розглядалося питання обрання голови суду.
Однією з кандидаток була суддя Анжеліка Дідоренко.
Як раніше повідомляло видання «Житомир Щодня», під час зборів виник конфлікт за участю представників громадськості, які виступали проти її кандидатури.
Зокрема, на адресу судді лунали звинувачення, пов’язані з її попередньою професійною діяльністю на сході України.
Водночас, як зазначалося в попередній публікації, у 2014 році суддя залишила територію, охоплену російською агресією.
Виникає закономірне питання: чи можуть обставини вимушеного переміщення людини самі собою ставати підставою для сумнівів у її доброчесності?
Очевидно, що будь-які звинувачення щодо судді повинні ґрунтуватися на конкретних доказах та перевірятися у встановленому законом порядку.
Однак ситуація 29 вересня не обмежилася публічною критикою кандидатки.
Сторонні особи під час таємного голосування: що стверджують заявники?
У повідомленні про можливе втручання в діяльність суддів зазначається, що представники громадськості нібито не лише висловлювали заперечення щодо кандидатури Анжеліки Дідоренко, а й намагалися вплинути на її участь у виборах.
За твердженнями авторів звернення, окремі особи вимагали від судді зняти свою кандидатуру, висловлювали образливі звинувачення та створювали конфліктні ситуації.
Особливу увагу заявники звертають на обставини проведення таємного голосування.
У документі стверджується, що сторонні особи перебували у приміщенні під час голосування, хоча їх не запрошували на збори суддів, а також не виконували вимог головуючого щодо дотримання порядку.
Автори звернення розцінюють такі дії як можливе втручання у діяльність органу суддівського самоврядування.
Саме ці обставини потребують належної перевірки.
Від громадського контролю до можливого втручання: де проходить межа?
Україна є демократичною державою, у якій народ визнається джерелом влади.
Громадяни мають право контролювати діяльність державних органів, критикувати посадових осіб, порушувати питання доброчесності та вимагати прозорості.
Це стосується і судової системи.
Проте народовладдя не означає необмеженого права будь-якої групи осіб втручатися в роботу державних інституцій.
Особливо коли йдеться про судову владу.
Громадський контроль не повинен підміняти собою встановлені законом процедури.
Незалежність суддівського самоврядування передбачає, що судді мають можливість самостійно вирішувати питання внутрішньої діяльності суду в межах визначених законом повноважень.
Якщо під час таких процедур виникають спроби примусу, погроз або перешкоджання голосуванню, вони потребують правової оцінки незалежно від того, хто саме їх вчиняє.
Водночас гостра критика судді чи публічне висловлення незгоди з кандидатурою самі собою не становлять незаконного втручання.
Межа проходить там, де реалізація громадянських прав може порушувати права інших осіб або перешкоджати законній діяльності органу суддівського самоврядування.
Чи можуть політичні інтереси впливати на громадські ініціативи?
Окремої уваги заслуговує питання взаємодії громадських організацій із політичним середовищем.
Громадська діяльність і політика нерідко перетинаються. Представники громадських об’єднань можуть підтримувати певні політичні ініціативи, співпрацювати з депутатами або публічно висловлювати позицію щодо діяльності державних органів.
Така співпраця сама собою не є порушенням.
Однак суспільство має право знати, чи є громадські ініціативи незалежними та чи не виникає конфлікту інтересів у їхній діяльності.
Особливо важливо з’ясовувати ці обставини, коли громадські активісти беруть участь у конфліктах навколо діяльності судових органів.
При цьому будь-які припущення щодо політичної зацікавленості конкретних осіб або організацій повинні підтверджуватися фактами.
У наявних матеріалах немає достатніх доказів того, що події 29 вересня були організовані певною політичною силою чи громадським об’єднанням.
Тому встановлення учасників конфлікту та характеру їхніх дій має особливе значення для об’єктивного висвітлення цієї історії.
Звернення до компетентних органів: події просять перевірити
Як повідомлено редакції, після подій 29 вересня до компетентних органів направлено звернення щодо можливого втручання в діяльність судді та органу суддівського самоврядування.
У документі заявники просять:
- перевірити обставини проведення зборів суддів;
- встановити осіб, які брали участь у конфлікті;
- дослідити відеозаписи подій, оприлюднені в інтернеті;
- надати правову оцінку діям сторонніх осіб;
- перевірити наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 376 Кримінального кодексу України;
- у разі встановлення порушень вжити передбачених законодавством заходів реагування.
Також заявники порушують питання про наслідки можливих порушень процедури обрання голови суду.
Варто наголосити, що факт направлення звернення не означає автоматичного відкриття кримінального провадження або встановлення незаконності дій конкретних осіб.
Рішення щодо подальшого реагування належить до компетенції відповідних органів.
Голову суду обрано. Чи означає це завершення конфлікту?
За офіційною інформацією судової влади, 29 вересня 2026 року за результатами таємного голосування головою Корольовського районного суду Житомира обрано суддю Сергія Франчука.
Проте завершення виборів не усуває необхідності перевірити повідомлення про можливі порушення під час їх проведення.
Адже питання полягає не лише в тому, хто обійняв адміністративну посаду.
Насамперед необхідно встановити, чи були забезпечені належні умови для вільного та таємного волевиявлення суддів.
Відповідь має ґрунтуватися на фактах, а не на припущеннях чи емоційних оцінках.
Незалежність суддів — гарантія для кожного громадянина
Незалежність судової влади не є привілеєм окремих суддів.
Вона має забезпечувати можливість розглядати справи відповідно до закону, без незаконного впливу з боку посадових осіб, політичних структур, громадських організацій чи інших учасників суспільних відносин.
Саме тому питання можливого втручання в діяльність суддівського самоврядування має значення не лише для конкретного суду.
Воно стосується дотримання принципів верховенства права та довіри суспільства до правосуддя.
Водночас незалежність суддів не виключає їхньої підзвітності в передбачених законом формах, відкритості судової системи та права громадян на обґрунтовану критику.
Сильна демократія потребує одночасно дієвого громадського контролю та незалежного суду. Одне не повинно знищувати інше.
Редакція продовжує стежити за розвитком подій
Історія навколо виборів голови Корольовського районного суду Житомира залишається відкритою.
Редакція стежитиме за розглядом направленого звернення, офіційними відповідями компетентних органів та появою нових підтверджених обставин.
Ми також готові оприлюднити позиції учасників подій, представників громадськості та суддівського корпусу.
Суспільство має право отримати відповідь на головне питання: чи було під час виборів голови суду забезпечено незалежність суддівського самоврядування та свободу таємного голосування?
Саме результати перевірки мають допомогти встановити, чи були порушені вимоги законодавства та чи існують підстави для відповідного реагування.
Ми продовжимо інформувати читачів про розвиток цієї історії.
До теми повернемося.
