На запитання «Житомир Щодня» відповідає Світлана Соболевська – житомирянка, членкиня двох мистецьких спілок – Національної спілки журналістів і Національної спілки письменників України, дитяча письменниця і драматургиня, перекладачка, громадська діячка та науковиця, лавреатка і переможниця багатьох Всеукраїнських та міжнародних конкурсів і фестивалів.
Світлано, зовсім нещодавно березень подарував нам декілька свят, важливих для професійних літераторів – Всесвітній день письменника і Всесвітній день поезії. Традиційно стартував і тиждень дитячого читання. Окрім того, саме у березні Ви святкували День народження…
Так, і п’ять років тому так склалося, що одразу після свого Дня народження я захистила дисертацію, тож до моїх досягнень додався ще й науковий ступінь кандидата культурології.
І як Вам вдається поєднати науковий підхід культуролога з художньою фантазією?
Ще з підліткового віку мені хотілося б написати і залишити по собі (тому що мені вже тоді було зрозуміло, що літературні твори найчесніше оцінюють не сучасники, а майбутні читачі, наші нащадки) фундаментальний літературний твір. Звісно, для дітей. Та підійти до його написання можна було тільки маючи високий культурний рівень і набувши певний життєвий досвід. У сполученні із ними фантазія і розуміння дитячої психології могли б стати вірними помічниками.
Звісно, не можу не запитати, такий твір Вам вже вдалося створити?
Мені вдалося наблизитися до розуміння того, що саме я хотіла б написати для дітей. Наразі серед восьми моїх книг я можу особливим чином виділити дитячий детектив «Подарунок із Романівки». Якраз у цій книзі мені вдалося поєднати культурні й історичні мотиви, де відомий київський поліцейський, засновник вітчизняної криміналістичної служби Георгій Рудой, юний поет Максим Рильський, гімназистки-містянки Софія і Єва та звичайний сільський хлопчик Роман одного літа опиняються в українському селі у центрі детективної історії. «Подарунок із Романівки» – це не просто дитячий детектив, це подорож Житомирщиною на початку ХХ століття і знайомство із видатними постатями нашого краю. У свій час книга отримала багато відзнак, та й нині, за словами моїх прекрасних подруг – бібліотекарок Житомирщини, «Подарунок із Романівки» у бібліотеці на полиці не затримується. Книга призначена для читання дітьми молодшого і середнього шкільного віку, та її з однаковим задоволенням читають і діти, і дорослі – їх батьки.
До речі, а що саме надихає вас писати саме для дітей, та як цей процес відрізняється від написання творів для дорослої аудиторії?
Щирість моїх майбутніх читачів. До того ж, на відміну від дорослої літератури, де фантазія дещо обмежується логічним обґрунтуванням, у дитячій літературі вона фактично не має меж, і ти можеш проекспериментувати зі стилем та формою твору. Як правило у дитячій історії ти не вдаєшся до довгих психологічних описів, адже через прості образи і ситуації можна зобразити глибокі істини. І це вже про мистецтво. Також працюючи над твором для дітей ти маєш справу з чистими і сильними емоціями, тому що діти гостріше аніж дорослі сприймають цей світ, та через алегорії та метафори ти можеш підняти дуже серйозні питання. Наприклад, про страх втратити близьких під час війни, про бажання стати на сторону добра і боротися з несправедливістю, про прагнення знайти себе у цьому складному світі у майбутньому.
На Вашу думку, які соціальні або культурні теми в Житомирі важливо піднімати у дитячих книгах, навіть якщо це складні питання для маленьких читачів?
По-перше, тема екології і захисту довкілля. Її я відобразила у своїй книзі «Пригоди равлика Павлика та його друзів». По друге, одвічне питання батьків і дітей, якого я торкаюсь у «Таємниці княгині Ольги» – повісті з містичною складовою, де фантастичне поєднується з реальністю, щоб довести, що без минулого немає майбутнього, а кожен крок, дія та вчинок людини мають свої наслідки. І знову ж таки пригоди княгині Ольги, її друзів та їх нащадків відбуваються на Житомирщині.
Також хочу запитати: Ви згадали про прагнення знайти себе у цьому складному світі. Як вони у Вас реалізовуються, а можливо Ви для себе вже все визначили?
Знаєте, навіть маючи за плечима декілька вищих освіт та захищену дисертацію з культурології, можу зазначити, що вони триватимуть і надалі. Завжди кажу, що дотримуюсь сучасного тренду «Безперервна освіта протягом життя»)
А от про культурологію хотілося б також дізнатися. Мабуть, Ви в Житомирі – єдиний кандидат наук з даного фаху. До того ж, будучи добре знайомою із Вашою творчістю, знаючи про ті досягнення, які у Вас вже є, вважаючи, що попереду у Вас ще багато планів для втілення, будь ласка, поясніть як вийшло так, що останнім часом у Житомирі Ви нечастий гість та учасник культурних подій?
У Житомирі я єдиний кандидат культурології. Навіть протягом останніх років у нашому місті довелося стикнутися з декількома точками зору на мій науковий ступінь: від сказаного жартома «екзотична спеціальність» до серйозних слів «елітарна професія». Тому моя професійна реалізація триває у місті Київ, де я працюю доцентом кафедри гуманітарних дисциплін в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв. Саме там можна отримати культурологічну освіту, яка однозначно допоможе у реалізації свого потенціалу у сфері літератури. Можливо, нині я не встигаю у Житомирі у повній мірі відвідувати всі ті мистецькі події, які приваблювали мене раніше, але у столиці я завжди позиціоную себе житомирянкою. До речі, про те що я – патріот свого міста, знають мої колеги з Академії, студенти-культурологи і мої аспіранти. Викладачі, які були моїми наставниками ще коли я навчалась в аспірантурі Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, завжди передають вітання славному місту Житомиру, коли я повертаюсь додому.
Поясніть, будь ласка, яким чином поєднуються культурологія і література, зокрема дитяча?
Література – це проєкція, відображення нашої культури у книгах, де демонструються культурні традиції, національні символи, історичні події, соціальні норми і цінності. І у свою чергу культурологія стає інструментом аналізу літератури: маючи освіту – інструмент, можна дослідити які стереотипи, цінності або ідеали транслює літературний твір, що допоможе зрозуміти як література формує мислення і світогляд людей. Особливо дітей. А для автора, який розуміє культурологію та її значення для збереження культурної спадщини і формування національної ідентичності, вона стає підґрунтям для створення особливих творів, які мають на меті не тільки розважати, а й виховувати дітей у контексті української культури. Тож культурологічні знання необхідні і для підготовки майбутньої читацької аудиторії до сприйняття більш серйозних творів, і для письменників, які у захопливому літературному вигляді можуть здійснити аналіз культурних явищ.
Світлано, чи плануєте Ви у майбутньому експериментувати з новими жанрами чи форматами – інтерактивними книжками, мультимедіа для дітей або публічними виставами?
Звісно, такі плани є, але на все потрібен час. Та нещодавно я офіційно підтвердила ще одну свою творчу навичку, про яку знали далеко не всі. Тепер я магістр дизайну, а моєю дипломною роботою знов ж таки став дизайн книги на перетині літератури і культурології. Перша спроба перевірити спроможність такого літературного видання захопити таку непросту аудиторію, як старшокласники, відбулась місяць тому у Житомирській обласній бібліотеці для дітей та юнацтва, куди на зустріч зі мною завітали учні ліцею №20 міста Житомир і здобувачі вищої освіти четвертого курсу Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв спеціальності «культурологія». Аналіз моєї нової поетичної збірки ліричних віршів «По колу гри в життя» з висвітленням значення поєднання літературного тексту та ілюстрації у створенні культурних кодів став практичним прикладом застосування культурологічних знань.
Отже, Світлано, розмова з Вами доводить, що словосполучення «культура і Житомир» у майбутньому не викликатиме певної іронії, а наше місто матиме культурний потенціал, який дозволить популяризувати його максимально.
