Поки Житомирщина входить у чергову хвилю екстремальної спеки, а синоптики попереджають про +35…+39 °C, місцями до +40 °C, влада, схоже, робить вигляд, що нічого надзвичайного не відбувається.
На сонці температура в місті сягає +45 °C і більше. Медики вже виїжджають на виклики до людей, які непритомніють просто на вулицях. Однак жодних рішень щодо особливого режиму роботи, скорочення робочого дня чи рекомендацій максимально обмежити перебування людей надворі на рівні державної та місцевої влади поки що не ухвалено.
Кондиціонери існують лише на папері?
Окремої уваги заслуговує ситуація з громадським транспортом.
За повідомленнями пасажирів, сьогодні у Житомирі практично в жодному салоні громадського транспорту не працювали кондиціонери.
Люди повідомляють про аналогічну ситуацію і на приміських маршрутах. Зокрема, пасажири маршруту №110 звернулися до перевізника ТОВ «САВ-ТРАНС» із питанням, чому у сучасних автобусах у спеку не вмикаються кондиціонери.
Але найбільш критичною є ситуація саме з окремими комунальними автобусами ЖТТУ.
Автобуси без вікон і без кондиціонерів
Парадокс полягає в тому, що частина нових автобусів має конструкцію, у якій пасажири практично не можуть відкрити вікна.
Якщо при цьому не працює кондиціонер, салон перетворюється на справжню теплову пастку.
За оцінками пасажирів, температура всередині такого автобуса може досягати 45–48 градусів.
Постає просте запитання:
Хто нестиме відповідальність, якщо пасажир втратить свідомість або отримає тепловий удар лише тому, що його перевозили у фактично герметичному автобусі без вентиляції?
Це вже питання не комфорту, а безпеки життя.
Куди поділися справні автобуси?
Не менш гострою залишається й інша проблема.
Більшість сучасного транспорту Житомир отримував уже обладнаним кондиціонерами або купував у повністю справному технічному стані.
Сьогодні складається враження, що лише за один-два роки значна частина цього рухомого складу втратила значну частину своїх функцій.
Якщо щодо приватних перевізників питання контролю завжди було складним, то комунальний транспорт є власністю громади.
Саме тому виникають закономірні питання:
- хто відповідає за технічний стан автобусів ЖТТУ;
- чому системи кондиціонування масово не працюють;
- чи проводиться їх ремонт;
- хто контролює випуск несправного транспорту на маршрути;
- скільки бюджетних коштів уже витрачено на ремонт цих автобусів.
Фактично житомиряни мають право знати, чому сучасний транспорт за такий короткий час перетворився на техніку, яка вже не забезпечує навіть базових умов перевезення пасажирів.
Спека вимагає управлінських рішень
Екстремальна температура — це вже не просто погодне явище.
У багатьох країнах під час хвиль спеки застосовують спеціальні заходи:
- змінюють графіки роботи;
- рекомендують роботодавцям скорочувати робочий день;
- обмежують виконання важких фізичних робіт у денні години;
- відкривають пункти охолодження;
- активно інформують населення про ризики теплових ударів.
Натомість в Україні станом на сьогодні немає рішень Кабінету Міністрів щодо спеціального режиму роботи під час екстремальної спеки, а місцева влада також не оголосила додаткових рекомендацій для населення.
При цьому українці регулярно отримують SMS-розсилки з різних державних питань, однак масових попереджень про надзвичайну спеку, ризики теплового удару чи рекомендацій максимально обмежити перебування на сонці більшість громадян не отримує.
Після спеки прийде зима
Синоптики прогнозують, що хвиля спеки найближчим часом почне спадати.
Однак проблема значно ширша за кілька спекотних днів.
Якщо сьогодні пасажири задихаються у транспорті без кондиціонерів, то вже за кілька місяців виникне інше питання — чи працюватиме опалення взимку, чи знову люди будуть змушені їхати у холодних автобусах?
Громадський транспорт — це не лише перевезення пасажирів, а й питання здоров’я та безпеки.
Саме тому ситуація потребує не чергових пояснень, а конкретних управлінських рішень: перевірки технічного стану всього комунального транспорту, ремонту систем кондиціонування, жорсткого контролю за виконанням перевізниками умов договорів та розроблення алгоритмів роботи міста під час екстремальних погодних явищ.
Інакше наступне літо може поставити значно важче запитання: хто відповідатиме, якщо через бездіяльність чиновників і несправний транспорт людські життя опиняться під реальною загрозою?
