У столиці, де живуть мільйони людей, цього року на спеціальність, пов’язану з підготовкою вчителів фізики, нібито вступили лише двоє абітурієнтів. Ця цифра сама по собі виглядає абсурдною. Але якщо подивитися на неї крізь призму демографії, проблема стає ще страшнішою: Україна стрімко втрачає не лише населення, а й людей, які мають навчати наступні покоління.
Історія про двох вступників на вчителя фізики у Києві — це вже не просто привід для обговорення стану педагогічної освіти. Якщо цифра підтверджується офіційними даними конкретного закладу вищої освіти, вона є дуже тривожним симптомом системної проблеми.
Адже йдеться не просто про дефіцит кадрів. Йдеться про питання: хто через п’ять років навчатиме дітей фізики, математики, інженерії, технологій та природничих наук?
Київ: дітей ще багато, але майбутніх учителів — дедалі менше
Парадокс ситуації добре видно на демографічній статистиці столиці.
За даними Мін’юсту, у 2024 році в Києві було зареєстровано 19 706 народжень. Водночас померли 35 528 людей. Тобто смертність перевищила народжуваність приблизно у 1,8 раза.
У 2025 році ситуація з народжуваністю дещо погіршилася: у столиці зареєстрували 19 410 новонароджених — приблизно на 1,5% менше, ніж роком раніше. Водночас померли 36 296 людей. Таким чином, природне скорочення населення Києва за рік становило близько 16,9 тисячі людей.
Тобто лише за два роки різниця між кількістю народжених і померлих у столиці — понад 32 тисячі людей.
І це ще без урахування міграції.
Водночас важливо не робити неправильного висновку: Київ залишається лідером України за абсолютною кількістю народжень. У 2025 році саме на столицю припало 11,5% усіх зареєстрованих в Україні народжень.
Але навіть Київ не здатен уникнути загальнонаціональної демографічної тенденції.
А що відбувається у Житомирі?
Для Житомира та Житомирщини картина ще тривожніша.
За даними, оприлюдненими на основі статистики Мін’юсту, у 2024 році в самому Житомирі було зареєстровано 2 198 новонароджених.
А вже на рівні всієї Житомирської області у 2025 році народилося 6 156 дітей, тоді як померло 18 443 людини. Тобто на одну дитину припадало майже три смерті.
Для порівняння: у першому півріччі 2025 року на Житомирщині народилося 3 153 дитини, а померло 9 463 людини.
Це вже не просто статистична таблиця.
Це майбутня кількість школярів.
Це майбутня кількість студентів.
Це майбутня кількість працівників.
І, зрештою, це майбутня кількість учителів, яких сьогодні ніхто не готує в достатній кількості.
Найстрашніше — демографічна яма приходить до освіти із запізненням
Саме тут історія з двома майбутніми вчителями фізики набуває принципово іншого значення.
Дитина, яка народилася сьогодні, не піде до школи завтра. Спочатку буде дитячий садок, потім початкова школа, середня школа, старші класи.
А щоб із цієї дитини виріс учитель фізики, потрібно ще щонайменше 17–20 років.
Тому демографічна криза, яку ми бачимо сьогодні, не закінчиться разом із війною автоматично. Навпаки — її наслідки система освіти відчуватиме десятиліттями.
І тут виникає дуже неприємне запитання:
якщо сьогодні в столиці майже нікому вступати на фізику, то хто навчатиме тих дітей, які все-таки народжуються?
Фізика — це не «ще один шкільний предмет»
Проблема особливо гостра саме щодо фізики.
Країна, яка декларує розвиток оборонної промисловості, безпілотних систем, енергетики, електроніки, робототехніки, машинобудування, космічних технологій та штучного інтелекту, фізично не може дозволити собі суспільство, у якому фізика перестає бути престижною дисципліною.
Фізика — це фундамент для інженерії.
Для енергетики.
Для електроніки.
Для авіації.
Для оборонних технологій.
Для медицини.
Для телекомунікацій.
Для космічної галузі.
Для значної частини сучасних технологій.
І якщо школа не дає дитині нормального вчителя фізики, держава через 10–20 років отримує дефіцит інженерів, науковців, технічних спеціалістів та викладачів.
Тобто проблема двох вступників — це насправді проблема технологічного майбутнього країни.
Житомир тут — не виняток, а попередження
Для Житомира ця ситуація особливо важлива.
Місто значно менше за Київ, тому абсолютні цифри народжуваності тут неспівмірні зі столичними. Але саме тому кожна дитина і кожен майбутній педагог мають ще більшу вагу.
Якщо у Києві 19,4 тисячі народжень на рік і при цьому ми говоримо про двох майбутніх учителів фізики, то в Житомирі питання можна поставити ще жорсткіше:
скільки дітей через 10–15 років взагалі матимуть можливість вивчати фізику у школі в учителя, а не формально «проходити» предмет?
Адже Житомирщина вже зараз має дуже несприятливий демографічний баланс: 6 156 народжених проти 18 443 померлих у 2025 році.
Це означає мінус 12 287 людей лише за рахунок природного руху населення за один рік.
І це — без міграції.
«Реформа» без людей не працює
Протягом останніх років Україна реформує освіту, змінює програми, стандарти, механізми вступу, фінансування, підходи до підготовки педагогів.
Але є фундаментальна річ, яку жодна реформа не може скасувати:
учитель має бути живою людиною.
Його неможливо замінити наказом міністерства.
Не можна закрити вакансію презентацією про цифровізацію.
Не можна провести урок фізики лише за рахунок красивої освітньої платформи.
Не можна навчити дитину експериментувати, якщо в школі немає людини, яка вміє і хоче показати їй, як працює фізичний світ.
І якщо держава роками дозволяє ситуації, коли молодь не хоче йти в педагогіку, то через певний час дефіцит учителів стає вже не кадровою, а національною проблемою.
Два вступники — це сигнал тривоги
Звичайно, одну цифру не можна автоматично перетворювати на загальний висновок про всю педагогічну освіту України. Потрібно знати, про який саме університет, освітню програму та форму навчання йдеться, а також скільки було бюджетних і контрактних місць.
Але якщо інформація про двох вступників на підготовку вчителів фізики у Києві підтвердиться офіційними даними, це має стати приводом не для чергового круглого столу, а для серйозної розмови на рівні державної політики.
Бо сьогодні це два абітурієнти.
Завтра — два дипломовані вчителі.
Післязавтра — школи, які не можуть знайти викладача фізики.
А ще через десять років ми можемо отримати покоління дітей, для яких фізика буде предметом, що існує у шкільному розкладі переважно на папері.
І тоді питання буде вже не в тому, чому молодь не хоче ставати вчителями фізики.
Питання буде набагато неприємнішим:
чому країна, якій конче потрібні інженери, технологи та науковці, дозволила зникнути людям, які мали їх навчати?
Для Житомира це питання також абсолютно не абстрактне. Демографічні цифри Житомирщини показують: часу на самообман дедалі менше.
Бо демографічна криза забирає дітей сьогодні. А кадрова криза в освіті наздожене нас завтра.
