Матері загиблих та зниклих безвісти Захисників, їх дружини та сестри з Оліївської громади відвідали виставу «МАМИ» Рівненського театру, створену за мотивами щемливої збірки новел видатної письменниці Марії Матіос. Ця зворушлива історія була вперше продемонстрована на Житомирській сцені.
Головними глядачами на прем’єрному показі були саме ті, кому присвячена ця вистава – мами загиблих та зниклих безвісти Героїв, в також дружини, сестри загиблих.
Вистава справила надзвичайне враження на присутніх. Кожна історія, розкрита акторами, резонувала з важкою тугою та безмежною гордістю, які живуть у серцях цих жінок. Адже вони, як ніхто інший, розуміють глибину горя від втрати найдорожчого – своїх синів та доньок, які поклали життя заради України.
Дуже важливою частиною події стало вручення кожній матері чистих аркушів та конвертів для листів до авторів п’єси. Цей задум має на меті набагато більше, ніж просто емоційну підтримку. Творці вистави планують зібрати в таких листах історії про втрачених синів та доньок зі всієї України, так, як їх знають та пам’ятають саме матері. На основі цих оповідей з перших вуст буде реалізовано унікальний проєкт «Книга Пам’яті наших Героїв». Це гарантія того, що сміх, мрії, плани та найбільша жертва наших Захисників і Захисниць не будуть забуті, стануть частиною ДНК нації та фундаментом нашої свободи.
Низький уклін нашим Героям та матерям, які виховали мужніх воїнів!
У фойє театру панувала особлива, тиха й дуже глибока атмосфера. Тут відкрилася виставка світлин матерів із фотографіями своїх загиблих синів, а поруч — особисті речі воїнів, які віддали життя за Україну. Серед портретів представники Оліївської громади з особливим трепетом підходили до фото Гнатюк Тетяни Павлівни, мами загиблого воїна з села Сонячне Оліївської громади Володимира Гнатюка.
“Для нас великою радістю було те, що пані Тетяна розділила цей вечір з нами”,- кажуть у громаді.
Також перед запрошенням до зали на перегляд вистави були сказані теплі слова на адресу жительки Оліївської громади Балюк Раїси Анатоліївни, яка втратила сина Фурмана Олександра Валентиновича і зараз перебуває в болючому очікуванні, бо ще один її син рік тому пропав безвісти, але вона знайшла в собі сили і зайнялася вишиванням…
Такі приклади надихають. Вони надихнули видатну письменницю Марію Матіос і надихають всіх нас. Ось і сьогодні на виставі «Мами» стався момент, який неможливо забути. Марія Матіос, авторка слів цієї глибокої й болісно-правдивої постановки, опустилася на коліна перед матерями загиблих воїнів — перед тими, чиє серце щодня несе тягар непоправної втрати. Це був жест, що промовляв гучніше за будь-які слова: вдячність, шана і безмежна повага.
Зал у цей момент буквально затамував подих. Люди витирали сльози, звучали щирі, довгі оплески. У повітрі стояла тиша, змішана з болем, гордістю й невимовною людяністю. Кожен, хто був присутній, відчував — це не просто театральна дія. Це дотик до живої правди, до материнської любові, до жертви, яку понесли наші герої та їхні родини.
Після вистави пані Марія довго спілкувалася з матерями полеглих воїнів. Вона слухала їхні історії, підтримувала, обіймала, підписувала книжки та афіші. У цих розмовах було більше тепла й взаємної підтримки, ніж можна уявити.
Вистава «Мами» ще раз нагадала всім нам, якою ціною виборюється наша свобода, і яку незламну силу мають українські матері.
